Джерело нашого роздратування або руху вперед

Конфлікт є невід’ємною частиною людського існування, оскільки навряд чи знайдеться хоча б одна людина, в житті якої не мали б місце конфлікти. Те ж саме стосується і колективів, а також різноманітних соціальних груп та політичних інститутів. А якщо так, то 1) або конфлікт є невід’ємною складовою буття, принаймні антропологічного його зрізу; 2) або атрибутом соціального існування людини; 3) або механізмом контролю над раціонально зорієнтованими соціальними істотами. До того ж конфлікт може виявитися механізмом практично тотального контролю, оскільки дозволяє контролювати фактично всі прояви і зрізи існування людини, починаючи від її свідомості, і, завершуючи її поведінкою. Зрештою, 4) конфлікт може виявитися нічим іншим, як певним способом відображення буття, представленим в свідомості людини або/та на рівні громадської думки як чогось такого, що є колективним аналогом свідомості. В цілому ж конфлікт є чимось таким, що, по-перше, може бути представленим у вигляді перерахованих або й інших способів власного прояву та констатації; по-друге, знаходиться поза межами нашого сприйняття і розуміння, але є підставою, з одного боку, для прояву своїх граней, з іншого, пізнання і осмислення цих граней прояву людиною. Інакше кажучи, в чистому вигляді конфлікт є “річчю в собі” (І. Кант).

Таким чином, на практиці людина має справу з окремим проявами конфлікту або теоретичними припущеннями про нього, заснованих на оціночних міркуваннях або гадках. Зокрема, щодо оціночних міркувань, то конфлікту найчастіше автоматично приписується негативне значення. При цьому з поля зору безумовно упускається місце і роль конфлікту не лише в соціальному просторові існування людини або на приватному рівні її буття, а й на рівні буття в цілому. Інакше кажучи, сам по собі конфлікт зараховують до негативних явищ, забуваючи про те, що все, що якимось чином представлене в бутті, має своє покликання і призначення, не залежно від того, як до того ставиться людина.

Сучасний американський соціолог та економіст Кеннет Боулдінг, автор "загальної теорії конфлікту", прагнув сформулювати цілісну наукову теорію конфлікту, описуючи в її межах усі прояви живої та неживої природи, індивідуального та суспільного життя. Термін "конфлікт" у цьому аспекті широко використовують під час аналізу фізіологічних, біологічних чи соціальних явищ. К. Боулдінг, вказуючи "на безкінечну війну моря проти суші й одних форм змінної породи проти інших форм", вважав, що навіть нежива природа переповнена гострими конфліктами. У роботі "Конфлікт та захист. Загальна теорія" Боулдінг зазначав, що всі конфлікти мають спільні зразки розвитку і що вивчення саме цих спільних елементів може представити феномен конфлікту в будь-якому його специфічному вияві.