Алегорii

   РОЗДІЛ  5.А Л Е Г О Р І Ї
         Б А Р А Н
Баран  в  отарі  заправляв,
Часто  Овець  перебирав.
Котилась  в  них  густа  сльоза.
Аж  тут  з’явилася  Коза.
Біля  неї  бігав,  мекав –
Коза  недосяжна  і  далека!
Закрутився,  аж  упрів,
Без  взаємності  згорів.
                *
Людська  говірка  так  гласить:
Кепський  Баран  стадо  ганьбить!
Господар  тепер  турботу  має,
Козла  замість  Барана  шукає.
     15.05. 2011р.,Рожни.


         Д Р У Ж Б А
Заєць  всього  й  завжди  страшився,
Аж  тут  він  з  Вовком  подружився.
Перший - сірий,  другий – сірий,
Найрідніші  в  лісі  звірі!
…Вовк  недавно  Вівцю  з’їв,
То  ще  їсти  не  хотів!
   5.06. 2011р., Рожни.


       П Е Р Е В І Р К А
Заєць  з  під  куща  стрибає,
До  барлоги  підбігає.
Бач,  у  нього  є  потреба
Слух  провірити  ведмедя.
На  виду  у  глухарів  й  тетері
Сміло  стукає  у  двері.
А  з  барлоги  тут: «Агов!»
«Хто  будить  мене  прийшов?»
«Слух  я  лише  провіряю!»
Кричить  Зайчик  і  зникає.
Й  так  два  рази  провіряв,
Поки  той  з  барлоги  встав.
Як  на  третій  нарядився,
В  кігтях  він  вже  опинився,
Став  крутитись  і  борсатись,
Бо  прийшов,  бач,  вибачатись.
Ведмідь  Сірому  повірив,
Та  на  міцність  перевірив.
В  кущі  Заєць  полетів,
І  навіки  там  спочив.

                *
Коли  бажаєш  перевіряти,
Вмій  наслідки  передбачати!
    10.06. 2011р., Рожни.

               
           ЖАБА
На  латаття  Жаба  сіла,
Голосно  загерготіла,
Надулась,  запузирилась,
На  сонечку  заіскрилась,
Стан  поважно  підняла,
Й  мову  томно  повела:
«Моє  болото,  милий  краю,
Кращого  тебе  немає.
Хвилює  осокою  купина,
Ковдрою  вабить  трясовина,
Опарів  бездонна  глибочінь,
Дзеркальна  неба  височінь.
Комарі  хмаркують  вдосталь,
Розгулятись – серцю  простір.
Тут  хоч  плавай,  хоч  стрибай,
Не  життя,  а  просто  рай!»
                *
Народ  за  те  лиш  Жабу  славить,
Що  вона  своє  болото  хвалить.
           4.10. 2011р., Київ.


       СОКІЛ
Сокіл  високо  літає,
На  все  з  неба  поглядає.
Якщо  жертву  він  обрав,
Каменем  на  неї  впав.
Чи  то  гуску,  чи  то  качку,
Що  попалось  під  гарячку!
То  ж  пташини,  мов  не  було,
Тільки  пір’ячко  сипнуло.
Може  вполювати  зайця,
Малечу  в  гніздах, яйця.
На  все  у  нього  добрий  смак,
Що  поробиш,  він  -  хижак!
А  привчений  Сокіл  -  квит
Під  ковпачком  на  плечі  сидить.
Мисливець  у  степу  скакає,
Свої  угіддя  розглядає.
Як  Лисицю  хутко  вздрів,
Мить – і  Сокіл  полетів.
Неба  синя  далечінь,
Силу  множить  височінь.
То  ж  на  рижу  з  неба  впав,
Смертно  до  землі  прижав.
Знову  на  плечі  гордовито
Цей  розбійник  ненаситний.
Люди  йому  пісні  співають,
За  сміливість  прославляють.
                *
Як  вихвалюють  братки
Своїх  лютих  бандюків…
      6.10. 2011р., Київ.


        ЛЕВ
Леву  добре  в  світі  жить
Бо  на  троні  він  сидить.
І  свою  левину  зграю
Він  повсюди  розміщає.
Близьких,  родичів,  кумів
Теплим  місцем  наділив.
Владу  дав  і  дав  правління,
Землю,  воду,  небо  синє.
Все,  що  в  небі  й  на  землі
Визначив  собі  й  своїй  рідні.
Звірів  гризе,  обдирає,
Скрізь  обмежує,  карає.
Всюди  відчай,  страшний  сон,
Зграї - все,  звірям – закон.
Супротивницю  тигрицю
Запроторив  до  в’язниці.
Все  забрало  плем’я  хитре,
Залишилось  лиш  повітря.
Й  тут  новину  Лев  віщає:
Звірі  зброю  вже  скупляють,
Щоб  на  зграю  полювати,
Трон  у  нього  відібрати!
…Тероризму  не  було,
Коли  ж  плем’я  це  прийшло,
Він  одразу  ж  в  них  з’явився
Й  кілька  разів  повторився!
Зброєю  стали  провокувати,
Гайки  щоб  повністю  зажати,
Звірів  без  повітря  залишити,
Та  Тигрицю  додушити!
В  них  в  запасі  ще  щось  є-
Свій  до  свого  по  своє!
                *
Зграї  треба  клепку  мати,
Чого  немає – не  шукати!
Бо  як  Левиці  твердиш: «Свиноматка»
Будеш  мати  Поросятко!
       7.10. 2011р.,  Київ.


         ОСЕЛ
                1
Що  Осел  дурна  тварина,
Кожна  відає  Людина,
Та  не  всякий,  мабуть,  знає,
Що  Осел  тут  іншу  думку  має.
Коли  з  Конем  їх  запрягають,
Осел  ногами  упирає.
Тож  у  Коня  доля  зла -
Тягне  воза  і  Осла. 
                2
Ольгу  сусіди  Ослицею  вважають -
А  вона  великі  статки  має!
Ахмед  в  Одесі  чистий  Осел -
А  він  злодій  в  законі  і  міліардер!
Та  всі  до  Господа  волають,
Як  Осел в місті чи в державі заправляє!
І  тут  Бог  смиренно  запитав:
«А  хто  ж  до  влади  їх  обрав?»
«Не  я,-  Осел  на  Бога  очі  звів,-
Я  навіть  голосувати  не  ходив!»
                *
Коли  на  вибори  не  йдеш
Пихато  й  гордовито,
Саме ти в обранці   приведеш
Шахрая,  а  то  й  бандита!
       9.10.  2011р.,  Київ.


           КІНЬ
Живе  на  світі  смирний  Кінь,
Оре,  боронує,  засіває,
На  шахтах  знов  працює  він,
Вугілля  з  копанок  тягає.
Кінь  по  життю  йде  навмання,
Світло  в  тунелі  не  сіяє,
Така  зла  доля  у  Коня,
Господар  його  не  помічає.
Думав,  надіявся,  благав,
Хотів  покращить  собі  долю,
Наверх  свою  братву  обрав,
Тепер  кусає  лікті  вволю.
Кінь  випростується,  відвагу  силить,
Трясе  повітря  криком  зичним.
Та  як  не  навчися  ненавидіть,
Братви  правління  буде  вічним.
Треба  було  думати,  як  обирав,
Та  що  тепер  про  це  казати,
Сам  їх  привів,  виведеш  сам,
Самому  сміття  викидати!
     13.10. 2011р.,  Київ.

       Л И С
В  своїй  затишній  норі
Раннім  ранком,  на  зорі
Лису  не  спиться,  не  лежиться,
Добра  їжа  йому  сниться.
Це  підтягує  живіт,
У  мисливський зве  політ,
З  лігва  його  піднімає.
Ось  з  нори  він  вилізає.
В  животі  тут  загуло,
То  ж  мерщій  побіг  в  село.
Вітер  хмари  розганяє.
Треті  півні  вже  співають.
Як  почув  «Кукуріку!»
Мить – і  Лис  у  курнику.
Хутко  він  співця  хапає,
З  курника  чимдуж  тікає,
Не  дає  йому  кричать,
Хай  Собаки  ще  посплять!
В  норі  діточки  чекають,
Батька  з  півнем  виглядають.
То  ж  за  їжею  сім’я,
Зустрічає  світло  дня.
            *
Трудишся  з  самого  рання –
Сите  матимеш  смеркання!
А  ти  боїшся  Лиса  рот  великий,
То  сиди  й  не  кукурікай!
Якщо  ж  кукурікаєш,  щоб  проснулись,
То кукурікай  так,  щоб  собаки  чули!   
       15.10. 2011р., Київ.
               
      
     ОРЕЛ  І  ЗАЄЦЬ
Зайця  боягузом  всі  вважають,
В  нього  тремтяча  і  нещасна  доля…
Сцену  до  цього  часу  пам’ятаю,
Що  спостерігав  студентом  в  полі.
Орел  над  полем  скошеним  літає,
Колами  широкими  парить.
Вся  звірина  польова  шукає,
Де  б  сховатись  у  цю  мить.
З  під  копиці  жовтої  соломи
В  лісосмугу  Заєць  мчить,
Мабуть,  в  нору,  до  рідного  дому,
Що  надійно  захистить.
Не  встиг.  Каменем  з  неба
Орел  на  Зайця  налетів.
Він  хижак.  Йому  так  треба,
Бо  дуже  їсти  захотів.
Та  не  сталось,  як  гадалось.
Назустріч  пазурам  Орла
Четвірка  ніг  мобілізувалась
І  боротьба  на  смерть  пішла.
Орел  насідав.  Сірий - на  спині
Лапами  так  Орлу  давав –
Летіло  пір’ячко  орлине,
Поки  від  Зайця  не  відстав.
Злетів  розлючено  на  солому.
Заєць  на  спині  все  лежав,
Тремтів,  не  дивлячись  на  втому,
Лапи  в  готовності  держав.
Свердлив  орлиними  очима,
Не  раз  вже  й  крила  піднімав,
Та  так  захищалася  звірина,
Що  більш  на  Зайця  не  напав.
Почистив  пір’я,  розмахнувся,
І  геть  у  небо  полетів.
Зайчик  тихо  стрепенувся,
У  лісосмугу  ледь  побрів.
                *
У  захисті,  як  припікає,
Люди  Зайчиком  бувають.
     3.12. 2011р., Київ.


       ГОРОБЧИК
Пурх - Горобчик,  сів  на  стовпчик,
«Цвінь – цвірінь» – у  далечінь,
Шустрий,  жвавий, добрий  хлопчик
На  радість  усіх  поколінь.
Своє  словечко,  мов  гніздечко,
Завиває,  заплітає,
В  дар  несе  своє  сердечко,
Малих  діток  забавляє.
Гусінь  зняв,  муху  спіймав,
У  пилюці  поборсався -
Кровососів  розігнав,
І  в  калюжі  покупався.
Чистий,  сірий,  звеселілий
Свою  пару  доганяє,
Мчить  вітрами  між  гілками,
Обнімає  і  кохає.
Знову  в  зграї  він  співає,
А  то  раптом  затріщить,
Мчиться,  пурхає,  скакає,
Не  зупиниться  й  на  мить.
               *
Наш  брат  часто  теж,  буває,
Все  глаголить  і  спокусить,
Мов  горобчик  той  пурхає,
Наче  і  не  було  Стуса.               
   4.06. 2012р. Лозовий  Яр


      С О Б А К А
Бровко  під  будкою  сидів,
Ганяв  курей  і  мух  ловив, 
Та  дуже  тут  не  розженешся -
Ланцюг  життя  йому  заплів.
А  слухом  повниться  земля,
Може  з  Печерська  чи  Кремля,
Гавканням  наверх  прорвешся,
А  тут  сиди,  як  те  теля.

Репертуар  Бровко  багатий  мав:
Гавкав,  вив,  скиглив,  гарчав -
Набрався,  як  собака  бліх,
Та  тут  обмежено  вживав.
Хоч  з  ланцюгом,  а  то  й  без  нього
Аби  наверх  була  дорога : 
Погавкати  і  погарчать  на  всіх -
Така  вже    вдача  у  небога.
                *
Серед  людей  такі  бровки
До  верху  мчаться  залюбки.
     12. 08. 2012р., Рожни


     Б У Г А Й
Бугай  на  фермі  лютував,
Рив,  ревів,  слину  пускав,
Гнітив  корів  і  все  село,
Очі  кров’ю  наливав,
Дугою  спину  піднімав,
Такого  страху  наганяв,
Що  всіх,  як  вітром  замело.

Пощади  не  було  нікому -
Дорослому,  старому,  малому,
Коли  налигачі  він  рвав.
А  сили  у  бугая – дай  боже,
Покалічити,  убити  зможе,
І  ніхто  не  допоможе,
Якщо  когось  він  упіймав.

Такі  жахи  кругом  пішли,
Що  усю  живність  підняли,
Бажання  й  дії  тут  єднають.
В  усьому  в  світі  є   межа,
Спільна  своя  й  доля  чужа:
Щоб  не  боятись  бугая -
Разом  кільце  йому вправляють.
                *
Кільце  завжди  знайдеться,
Коли  терпець  урветься!
      16. 09. 2012р., Рожни.


        С И Ч І
На  дворі  ніч.  На  груші  сич.
Його  товариш  десь  літає,
Тривожить  душу  і  гукає,
Мороз  по  шкірі  пробігає,
Бо  моторошний  його  клич.

Переклик  доль.  Божа  воля
В  тім  перегукуванні  дивнім,
В  душі,  на  серці  неспокійно,
У  вічність  втягує  повільно
Твоє  життя  і  твою  долю.

Птахи  надуті.  Крик  неситий.
Темрява  ці  хори  прикриває,
Жахи  нестерпні  наганяє,
Душить,  мучить  і  карає,
Навалюється  зле  й  несамовито.
                *
Царствує  олігархія. Біди  стихія.
Сичі  в  державі  заправляють,
Жадоба  й  інтереси  вимагають:
Народ  й  країну  розділяють,
Вічно  володарювати  мріють!
    4. 10. 2012р., Рожни