Нiк

коли мені важко
коли вже гранично нестерпно
бо біль проймає всю сутність
а друзки мого оптимізму
трісками пливуть по воді
коли витікає відчай
бо сповнилась чаша терпіння
і змаліла
всохла душа
зневіра бере за горло
і чорне розчарування
росте з черепної коробки
мов квіти через асфальт
коли всі стежки і дороги
хтось зав’язав у вузол
і немає кого винити
і немає кого пригорнути
ворогами здаються люди
і сенсу немає жити
і сили немає вже

я згадую Ніка Вуйчича

нестримно в життя закоханий
він любить усіх і кожного
у хату приносить впевненість
і ділиться з нами радістю
і вірити вчить з обіймами
успішними бути в рухові
по дорозі до щастя райського
вертає надії втрачені
любов до сердець протягує
хоч не має ні рук
ні ніг

30.12.12


Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):

НИК

когда мне трудно
когда уже предельно нестерпимо
и боль пронзает всё моё существо
а остатки оптимизма
щепками плывут по воде
когда вытекает отчаяние
из переполненной чаши терпения
и сворачивается
усохшая душа
неверие берет за горло
и черное разочарование
растет из черепной коробки
словно трава сквозь асфальт
когда все тропы и дороги
кто-то завязал в узел
и некого винить
и некого прижать
и врагами кажутся люди
и смысла нет жить
и силы нет уже

я вспоминаю Ника Вуйчича

страстно в жизнь влюбленный,
он любит всех и каждого
в дом приносит уверенность
и делится с нами радостью
и верить учит с улыбкой
успешными быть в движении
по пути к счастью райскому
возвращает надежды потерянные
любовь к сердцам протягивает,
не имея ни рук
ни ног