12х12 -11-

Неможливо побачити найважливішого, коли воно перед носом. Стосами книг та паперів, либонь, вже давно не потрібних завалений твій стіл. Нагромадження це застує світло з вікна. Не дає заглянути в твої очі нікому з тих, хто ще тебе любить. Світ твій звужений, схоластичними схемами стиснутий. Вже ти й не помічаєш, що дихати на повні груди розучився зовсім.

Підніми очі. Поглянь! На томику Зерова метелик сидить. Ледь тріпочуть його крильцята. Досить сидіти на бовтах! Встань. Розтули фіранку. Відкрий кватирку. Випусти метелика. Вийди за ним у сад. Понюхай як гарно пахне розмокла росою земля. Торкнися листочків вишні. Долонями обгорни її стовбур. Чуєш як стугонить сік? Чуєш як кров твоя пульсує? Ти – живий! Повертайся. Повертайся сюди!

Іди мерщій в левади. Там калина цвіте. Там явором бавиться вітер. А ондечки річка. Ходи! Візьми в пригорщі її воду. Умийся. Правда, любо жити отут, а не в келії, де лише книги?

Ту гойдалку змайстрував ще твій дід. А човна видовбав з верби батько. Бачиш купу каміння, гірку піску та вапна? Принеси цементу і починай будувати хоч щось. Можна пристань. Це – початок твого нового світу.