12х12 -12-

Встановити самому собі межі. Чи не так ми зазвичай живемо. Ліміти, границі, мури. Лабіринти буденщини. Біганина по колу. Перешкода на перешкоді. Нагода зламати все це випадає не часто. А ще частіше не годен нею скористатися. То ж шахтною шкапою не живеш, животієш.

Але приходить час і ти розумієш: життя скороминуще може скінчитися в будь-яку мить. А ти ще навіть не починав любити, співати на повні груди, літати на планері чи на фанері.

І тоді ти береш ножиці, нахиляєшся до колін і перерізаєш невидимі пута, які зав’язані на кісточках. Ти – вільний. Іди! Можеш замовити квиток до Парижа, а можеш далі. Я рекомендую до Кейптауна. Далі на південь, де піниться Океан. Там пляжі піщані – неосяжні. Там небо – синя безодня. Там вода солона, як той прасвіт, з якого ми вийшли і куди знову потрапимо.

Але не лети туди сам. Знайди собі жінку, якщо зараз не маєш. Візьми її душу, свою віддай їй. Кохайтеся! Бо ви того варті. Ти не будеш повний без неї, як і вона без тебе. Ця відвічна гармонія «інь-янь», «яв-сон» вбудована в матрицю наших генів. Радіймо, будьмо щасливі. Бог – з нами…