Перелiтнiм птахом промайнуло дитинство

Миттєво і безповоротно наше дитинство відлітає перелітнім птахом до когось іншого. Воно забирає з собою дитячу безтурботність, миттєві сплески емоцій. Завдяки цьому ми перетворюємося на дорослих:  вічно заклопотаних своїми проблемами,розчарованих у житті, безмежно виснажених.
Моє дитинство - це моя квінтесенція щастя. Воно є невідокремленою частинкою мого життя. Воно , мов перелітній птах хоче забрати у мене все те,що я так ціную: дитячу радість, безтурботність, здатність бути щирою з усіма, не зважати на проблеми. Я його не відпущу, а заховаю у таємний закуток душі, що буде завжди нагадувати про те, що я ще дитина, яка здатна радіти від звичайного дощу, яка полюбляє солодощі та мультики , любить мандрувати по власних мріях і фантазіях. Всі дитячі спогади, моменти, вони особливі, вони лише мої.
Є люди, які разом зі мною із самого дитинства, яких я просто обожнюю, вони складають пазл мого життя, закладають  своїми порадами цеглинки мого буття.
Буденне вже не так приваблює, як раніше, ми не радіємо тим моментам, які приносили нам скільки позитивних емоцій. А коли ти опиняєшся у тому рідному оточенні, ти здатен знову відчути себе дитиною.
От за що я люблю дитинство , так це за те, що воно тримає в своїй пам’яті тих близьких людей, які здатні підтримати в будь-яку хвилину, порадіти за тебе,співчувати твоїм поразкам,  сумувати, коли в тебе горе. Вони моє все: моя мелодія життя, моя квінтесенція щастя, моя усмішка, моя радість; вони - струни моєї душі. Дякую тим людям, які не покидають мене у біді, які допомагають ділом або порадою. Без них не було б мене. Саме такої, якою я є зараз. Вони вплинули на мою особистість, подарували можливість відчувати себе самою собою, не боятися за свої слова, не боятися відкрити душу.
Щастя буденності-бути самим собою, залишатися дитиною в душі, незважаючи на свій дорослий вік. Це вдається не всім. Але я вірю, що мені вдасться втримати цього птаха у себе в душі і назавжди залишитися дитиною: щирою, відвертою, справжньою та щасливою.