Казка про бажання

 На сцені Дід Мороз і Снігурочка.
Дід Мороз: Близько вже Новий Рік, чую – вже стукає нам у двері. Наш новий, дві тисячі чотирнадцятий рік, йде під прапором Коня.
Снігурочка: Новий Рік – свято, що варто проводити гуртом. Задля цього ми і зібрались сьогодні тут. Але перед тим, як можна буде святкувати, послухайте казку про бажання, і подумайте, а чого ж вам справді хочеться?
Дід Мороз і Снігурочка виходять. На сцені ведучі, у них в руках книжки:
Ведуча: Одного разу хтось написав казку.
Ведучий:Але ніхто не знав, хто саме.
Ведуча: Казка була настільки маленька, що одного разу дівчинка з цієї казки подумала: «Я не хочу зникати. Як мені змусити людей читати казку?».
Ведучий: І одного разу дівчинці прийшла ідея: «Я дам людям змогу створити свій світ, і вони залишаться зі мною… Назавжди!».
Ведуча: Так і сталося. Першою жертвою цієї казки стала дівчина, яка дуже любила битися палками з хлопцями, уявляючи себе лицарем. Казці вдалося здійснити її мрію, але дівчина була дуже жорстокою, тому залишок своїх днів вона провела в темниці.
Ведучий: Другим мандрівником цієї казки став співець, якого не визнавали. Казкова країна дала йому змогу бути дуже відомим бардом. Але слава – теж річ дуже непостійна й небезпечна. Шляхи Першої й Другого перетнулися, і Другого більше ніхто не бачив. У лісі зросли сині троянди, на пам’ять про нього.
Ведуча:Потім була дівчина, яка мріяла бути принцесою. Третій казкове дзеркало подарувало цілий світ, яким вона могла б керувати. Але її краса заточила її у пастку. Вона не могла відійти від дзеркала, милуючись собою, немов Нарцис.
Ведучий: Останніми, хто потрапив у пастку казки, були близнюки. Вони мріяли обійти усі дзеркала, щоб дізнатися усі таємниці цих світів. Але щоб обійти його, потрібно було мати у багато разів більше років, ніж було у них.
Ведуча: Але вони все – таки змогли пройти по стежкам Першої, знайти троянди Другого і побували на балу у Третьої.
Ведучий: Це досить просто пояснити – нема такого бажання, що його не могло б використати криве дзеркало. Та розбити його не так просто тим, хто всередині… Тоді героїня казки вирішила, що досить. Що люди вже достатньо пережили.
Ведуча: Але щоб розвіяти це заклинання, їй потрібно самій потрапити всередину дзеркала, і зробити так, щоб вона залишилася щасливою у своїй казці.
Ведучий: А ще для цього їй потрібні помічники. Ви ж хочете допомогти? От і добре! А зараз подивимося, де ж вона…
Ведучі сходять, виходить Герда.
Герда: Я повинна зробити так, щоб це кляте дзеркало більше нікого не приманювало! (входить у дзеркало) Та де я? Невже це казка про Снігову королеву? (озирається) Діду Мороз!
(у цей момент заходить Дід Мороз)
Дід Мороз: Герда, я радий, що ти тут, бо ти мені конче потрібна. Змія вже пішла, і її посох вже був переданий Коню. Але Кінь пропав! Ми повинні знайти його.
Герда: Добре, дідусю. Я зараз піду, пошукаю Ворона, може, він його бачив?
Герда потихеньку йде, Дід Мороз йде зі сцени.
Герда: І що тут сталося? Хто тут кого вкрав? Хто вкрав, найголовніше. Діти, а що ви думаєте з цього приводу? (відповідають) Добре. Але зараз дійсно треба знайти Ворона, якщо я хочу розбити дзеркало… Як би я хотіла, щоб він був тут…
Входить Ворон.
Ворон: Герда, ти це чи не ти? Сто років не бачилися! Ну, кажи, як життя молоде?
Герда: Добре, Вороне. Ти чув? Кінь зник. (Ворон киває) Ти не бачив його?
Ворон: Може й бачив, а може, й ні. У мене зараз інша проблема. У моєї дружини десь тут розсипалися браслети, і вона хоче, щоб я їх зібрав. Намистинки на браслетах створюють слова: Вічність, Цукерка, Королева і Правосуддя. Якщо ти поможеш мені їх відновити, я скажу тобі, що знаю.
Герда: Добре. Діти, ви мені допоможете? Сама я не впораюсь. Хто хоче мені допомогти? (вибирає 12 дітей)
Входять ведучі
Ведуча: Ця гра називається «Збери намисто», і вона дуже – дуже легка. Об’єднайтеся у 4 команди по 3 чоловіка і підійдіть до столів.
Ведучий: На них лежать зірочки – «намистинки», а на зірочках – букви. Ви повинні розкласти букви у правильному порядку.
Ведуча: Але які слова – це вам доведеться здогадатися самим. Зайвих або відсутніх букв немає.
Ведучий: Нагадаю слова: Вічність, Цукерка, Королева, Правосуддя. Хто перший впорається, піднімає руку. Але всі повинні зібрати слова!
(Гра – Збери намисто)
Ведучі йдуть.
Ворон: Оце дякую! Я б без вас ще півдня збирав би їх!
Герда: Так, так. Куди Кінь пішов?
Ворон: О, так. Він пішов до Маленького Принца, ходімо, покажу.
Ворон і Герда йдуть, на сцену виходять тролі.
Троль: Добре, тролята, наш урок добігає кінця. Хто мені скаже, що ж найкраще в людині? Кажи, П’ятий!
Учень троля 5: Доброта!
Троль: Сідай, двійка. Доброта – найгірша риса для людини. Перший, може, ти знаєш правильну відповідь?
Учень троля 1: Підступність?
Троль: Добре! Ще?
Учень троля 2: Злість?
Учень троля 3: Впертість!
Учень троля 4: Байдужість!
Учень троля 5: Егоїзм!
Учень троля 1: Самозакоханість!
Троль: Так, усі молодці. Першому ставлю дванадцять балів. П’ятому шість. Останнім – дев’ять!
Вбігає Чорна кішка, підбігає до Троля
Троль: Чорнушечка моя, які новини несеш? (Гладить кішку по голові)
Чорна кішка: Мряу, унизу я побачила Герду. Дід Мороз загубив Коня. Вона зараз на півшляху до Маленького принца.  Я вважаю, що Коня вкрала Снігова королева.
Троль. Добре, моя люба. Твоя допомога, як завжди, неоціненна. Збираймося, учні. Ця Герда набридла мені ще тоді, коли спутала мої карти з дзеркалом…
Виходять. На сцені ведучі.
Ведуча: Як ви побачили, Троль дуже хоче позбутися Герди.
Ведучий: Але чи вдасться це йому? Подивимося. Дивимося казку далі.
На сцені Снігова королева та Мисливець. Погляд Снігової королеви десь далеко в залі. Мисливець на коліні перед королевою.
Мисливець: (цілує руку королеві) Ваша Величність, до чутких вух наших Сніжинок дійшло, що ваша донька, Снігурочка, шукає спосіб вас вбити. А її сестра, Герда, шукає Коня, і, напевне, скоро вже буде тут.
Снігова королева: Цю дурнувату дівку треба було вбити ще в дитинстві. А зараз вона може завадити моїм планам… Знову. Якщо це дурне лоша вчасно не сяде престол Років, можна вважати, що Завтра ніколи не настане. Це навіть краще, ніж чекати, поки ці бездарні діти зберуть «Вічність» із крижинок.
Мисливець: Так, моя королево. Ви, як завжди, перевершили саму себе.
Снігова королева: Годі розмов. Йди, мисливець, і хай Герда прийде сюди, але прийде одна. Людська й сніжна кров робить її майже недосяжної для мене, тому й небезпечною. Але серце в ній б’ється людське, тому воно дуже вразливе.  Сніжні завірюхи заморозять його, а полум’я в очах замерзне від моїх чар… Йди ж!
Мисливець: Я зроблю усе в кращому вигляді, моя королева.
(підіймається з коліна, вклоняється і йде)
Снігова королева: Ця Герда так довго ставила мені палиці у колеса, що я не можу втратити можливість поквитатися з нею. І цього разу вона просто так не піде від мене (сходить)
(На сцені Снігурочка і Зрячий)
Снігурочка: Доброго дня вам, Зрячий!
Зрячий: І вам доброго, Снігуронька. Я живе дідусь?
Снігурочка: (посміхається) Добре живе, дуже добре. Повністю готовий до Нового року. Але я к вам по справі.
Зрячий: І по якій такий справі?
Снігурочка: Ти знаєш мою матір, Снігову королеву? Мені потрібно знати, як її позбутися.
Зрячий: Добре, дівчинко. Зараз подивимося у Книзі Долі. (відкриває книгу, листає, не поспішаючи) Ось. Снігову королеву може здолати лишень та, у кого чисте серце, широка душа, багата уява, яка вперто йде до своєї мети. І ця людина повинна нести у собі кров сніжну, по матері, і людську, батьківську.  Лише у неї стане відваги розбити дзеркало її життя.
Снігурочка: А інакше ніяк? Ну там, розтопити, влучити стрілою у серце…
Зрячий: Ні. Снігова королева людина, хоча й замість серця у неї крижина. Тому її не можна здолати інакше.
Снігурочка: Ну добре. Дякую за пораду. Почекай… А хто вона, ця єдина?
Зрячий: Та, що зараз йде за смертю Снігової королеви. Її звуть Герда, і вона твоя сестра по матері.
Снігурочка: Сестра? Але… Але цього не може бути!
Зрячий: Люди дуже часто не вірять самим собі. Невже ти схожа на них?
Снігурочка: Ваша правда. Спасибі, а мені ще треба знайти дідуся… (йде)
(Зрячий сходить. На сцені Дід Мороз і Снігурка)
Снігурочка: Дідусю! Нам потрібно якнайшвидше знайти Герду! Вона під загрозою!
Дід Мороз: Стоп – стоп – стоп, не так швидко. Навіщо її знайти? Чому вона під загрозою?
Снігурочка: Герда – моя сестра, і вона єдина, хто може здолати Снігову королеву. Снігова королева, без сумніву, про це вже знає. Тому вона у великій небезпеці.
Дід Мороз: Добре, онучко. Йдемо за нею. Думаю, вона вже скоро буде у Снігової королеви, тому йдемо навпростець до моєї доньки. Не гаймо не хвилини.
(Сходять, на сцені ведучі)
Ведуча: А зараз, поки усі  кудись поспішають, ми з вами розімнемося і пограємо в одну цікаву гру.  Встаньте і підійдіть сюди, будь ласка, для цієї гри і станьте у кілька рядів, щоб між вами, перед вами і ззаду було трохи місця, щоб вам було зручно. (допомагають стати так, як треба)
Ведучий: Дуже добре! Гра називається «Стриб – скок». Правила прості. Якщо я, або моя подруга, називаємо ділянку суходолу, ви стрибаєте вперед, якщо водяну ділянку – назад. Якщо ми називаємо щось, не маюче відношення ні до того, ні до того, ви плескаєте у долоні.. Той, хто зіб'ється – вибуває. Виграє той, хто виявиться найуважнішим.
(Гра – Стриб - скок)
Ведуча: Ох, і заморились же ви! Сідайте, сідайте, відпочиньте. А ми подивимося, як справи у наших героїв.
Ведучий: Кого ж ви хочете побачити? А давайте спробуємо подивитися, як справи у тролів…
(Сходять. На сцені Троль, учні троля, Чорна кішка та Маленький Принц)
Троль: Доброго дня, Ваша Високосте.
Маленький принц: І вам того ж. Ви чогось хотіли, чи так, повз проходили?
Троль: Ні, Ваша Високість, ми по справі. І дуже важливій справі.
Маленький Принц: І по якій же, якщо не секрет?
Учень троля 5: Ми хочемо завадити справі!
Учень троля 2: Служити…
Чорна кішка: (шипить) Тихіше! Ви ж усе зіпсуєте! Вас же потім випорють так, що!
Троль: (огризається) Стуліть усі пельки! Вибачте, Ваша Високість. Я намагаюся їх виховати, але ви самі бачите, що з того виходить. Моя розумниця розвідниця Чорна кішка рознюхала, що з’явилася небезпечна розбійниця, відьма, прислуга Снігової королеви на імення Герда. Вона вже йде сюди. Я благаю, заради вашого ж добра, не говоріть нічого, щоб вона не питала! Краще відразу виганяйте геть, бо якщо ви її пораните або кинете за грати – Снігова королева добереться й до вас!
Маленький принц: Дякую, добрий чоловіче. Якщо б не ти, відьма надурила б мене!
Чорна кішка: Мряу, а я волію залишитися тут. Я зможу захистити принца від відьми. (лягає коло трона)
Троль: Добре, Чорнушечко. А ми, учні, йдемо далі, попереджати про відьму. Ти зможеш нас наздогнати пізніше у Принцеси Макото.
(Тролі з кроленятами йдуть, після них сходять і Маленький Принц з Чорною кішкою. На сцені Ведучі)
Ведуча: Ось! Троль обдурив Маленького Принца!
Ведучий: Як мені хочеться сказати йому про це!
Ведуча: Друже, але ми не маємо права цього робити. Та й не змогли б.
Ведучий: Що правда, то правда. Не зможемо ми протистояти Долі. Але тепер треба вирішити, у чиї справи ми підглянемо зараз, га? А давайте зазирнемо до Діда Мороза та Снігурочки…
(Ведучі йдуть, на сцені Дід Мороз та Снігурочка)
Снігурочка: Дідусю, ми майже не зрушили з місця! Ми не встигнемо ні попередити Герду, ні зупинити Снігову королеву!
Дід Мороз: Не хвилюйся, онучко. Мої сани допоможуть нам опинитися перед замком Снігової королеви бистріш, ніж вона зможе сказати одне зі своїх заклинань!
Снігурочка: Але ж дідусю, сани у ремонту!
Дід Мороз: Справді! Нічого, у мене є чоботи – скороходи. Я візьму тебе за руки, і ми полетимо до замку моєї доньки... Чому ж ми не летимо? Так, точно. (ляскає по лобу) Точно! Треба ж сказати чарівні слова! Але я їх знову забув. (зітхає)
Снігурочка:Діти, давайте допоможемо Діду Морозу! Які чарівні слова ви знаєте?
Дід Мороз: Згадав! Чарівні чобітки, будь ласка, подаруйте нам казку! Перенесіть нас до Снігової королеви! (бере Снігурочку за руку і вибігає. На сцені ведучі)
Ведуча: Ну ось. Вони теж поспішають. Навіщо?
Ведучий: Теж не розумію. До Нового року ще достатньо часу, Мисливець теж ще далеко до Герди. До чого такий поспіх?
Ведуча: А ось у цьому ти не правий. Дивись! Мисливець уже наздогнав Герду…
(Сходять. На сцені Герда і Ворон. За ними слідкує Мисливець)
Ворон: Хутчіш, хутчіш, Гердо! Чим скоріше ми знайдемо Коня, тим буде краще!
Герда: (зупиняється) Стій, Вороне. Я втомилася.
Ворон: Гердо! Чи це нормально – зупинятися, коли ми за десять кроків до цілі?
Герда: А я винна, що мої ноги далі не йдуть? Тихіше… Чуєш?
(Мисливець вистрілює Ворону у крило)
Ворон: Ааа!
Герда: Вороне! (підбігає до нього) Ти як, у порядку?
Ворон: Так, майже… Але я більше не зможу літати!
Герда: Нічого, Вороне. Ми недалеко від замку, там про тебе попіклуються.
Ворон: Але я не можу тебе залишити!
Герда: Нічого, впораюся й сама.
Мисливець: Снігова Королева знову передає тобі свою повагу!
Герда: І хто це ж?
Мисливець: Вдома, посеред крижаних пустель моє імення було Мисливець, а зараз тобі воно ні до чого.