Шон Маклех. Высокое

С украинского http://www.stihi.ru/2013/01/10/1330

"Слабый гром голубиный гремел мне в Семи Лесах".
(Уильям Батлер Йейтс "В Семи Лесах")

Они строили башню из слов.
Никто не знает зачем.
Никто не знает почему.
Из этих маленьких "почему"
Они месили кирпичики веры
Для храмов своего тела.
Народы, что исчезли как тень,
В каких темных закоулках
Человеческого сознания
искать мне ваши следы?
Народы, от которых остались
Одни названия и слова,
Что обжигают сухой рот.
Народы, что ощутили
На своём теле лезвия мечей.
Народы, которым запретили быть,
Приходят ко мне во снах.
Их пророки и вещуны
Оставляют по себе узоры,
Что гаснут, как свеча
В сожжённой деревянной церкви.
Они шелестят, как книги,
В которых истлели страницы,
Какими топили печи
И костры Инквизиции
Существа с узкими лбами
И мутными глазами.
Кто вспомнит о них,
Когда и я пойду в Ничто?

***

Високе

«Слабкий голубиний грім гримів мені в Семи Лісах…»
                (Вільям Батлер Єтс)

Вони будували вежу зі слів.
Ніхто не знає навіщо.
Ніхто не знає чому.
З цих маленьких «чому»
Вони місили цеглу віри
Для храмів свого тіла.
Народи, що зникли як тінь,
Де шукати мені ваші сліди
У темних закутках
Людської свідомості?
Народи, від яких лишились
Одні назви і слова,
Що обпікають сухий рот.
Народи, що відчували
Тілом своїм залізо мечів.
Народи, яким заборонили бути,
Приходять до мене у снах…
Їхні пророки і віщуни
Лишають по собі візерунки
Які гаснуть як свічка
У спаленій дерев’яній церкві.
Вони шелестять як книги
У яких зітліли сторінки,
Як манускрипти,
Якими топили грубки
Та вогнища інквізицій
Істоти з вузькими лобами
Та каламутними очима.
Хто згадає про ці племена,
Про людей минулих часів
Коли я теж піду у Ніщо?