;....в цьомі місті вже давно нема мрій
на деревах листя зникає кожного ранку все швидше
з кожним ковтком кави його стає все менше
бажання, яким не судилося збутися
літають у повітрі, щукаючи щось
вночі, як вдень, вдень, як вночі
зачепившись за гілля
остання згадка летить шаленіючи донизу
туди, де чорна осіння земля шукає останнє виправдання
своїй байдужості
вітер кидає все по різні боки будинків
марно намагаючись на втраченому збудувати нове...
***
© Copyright: Ольга Прохоренко, 2013
Свидетельство о публикации №213011200116
Свидетельство о публикации №213011200116
Рецензии