Небо в Воркуті низенько-низенько...Хмари важкі та сумні.
А в моєму селі небо високо, не дістати його із землі.
Коли небом напитись хочеться, треба в тундру піти,
там де верби нема, де єднається з річкою схил,
на траву, на морошку, на камінь і зелень,
горілиць, як в дитинстві лягти.
В місті славному, в граді стольному, де ночами не видно зірок...
Там і хмар нема, замість неба там, дим машин та нелюдьска печаль....
"....Здається кращого немає, нічого в Бога, як ..."
Небо. Важка проза
© Copyright: Пандагрюэль, 2013
Свидетельство о публикации №213011502082
Свидетельство о публикации №213011502082
Рецензии
