Перо твоєї ніжності
Уже торкається мене перо твоєї ніжності,
Стіною накриває тінь твоїх думок печаль,
Чоло палає ласками і пестить оксамитками
На ниточці прив’язана бурулька почуття.
Вітають нас повіками повітря хвилі збуджені,
Ножем, давно не гостреним, лоскоче спину піт,
Бездонними путинами стають короткі проміжки
Між нашими розлуками, у полум’ї безтям.
Зневіреною втомою лишається в минулому
Ламка тривога настрою, породжена слівцем,
Що наче сніг зірвалося лавиною нестримною
І зазвучало дримбою на Стримбі попід хмар.
І марно нам ховатися від щастя, що чекає нас
Немов кредит несплачений у позашлюбний банк.
17.01.13
Перо
© Copyright: Василь Кузан, 2013
Свидетельство о публикации №213011701454
Свидетельство о публикации №213011701454
Рецензии