Тобi. Лише тобi


Лишитися у осені оцій…
Під замком, що вологе п’є повітря,
Вподобати оце чуже обійстя,
Що бачиться у аурі п’янкій.

Зігріти прохолоду у альтанці,
Набрати жмені меленої кави…
Вдихати запах щастя і отави,
І як вареник у сметані… Ці

Натхненні дні холодний Уж не змиє,
Цю неповторність не затьмарить щем.
І філіжанка болю із дощем
Із пам’яті не зітре небо синє.

Оця любов, не зраджена ніким,
Тепер ковтає сліз ядучий дим…

16.01.13


фото автора


Рецензии
Тебе. Одной тебе...

Остаться б в этой осени приволье…
Под замком, что дождливый воздух пьет,
Влюбиться в это чуждое подворье,
Что, опьяняя, аурой зовёт.

Согреть бы мне прохладу в той беседке,
Набрать две горсти кофе и нырнуть
В отавы запах, счастья воли терпкий,
Вареником в сметане утонуть.

Дни вдохновения холодный Уж не сточит,
Неповторимость не нарушит боль.
Страданий чашка пополам с дождем
Не вытравит небес благие очи.

Эта любовь, не преданная нами,
Теперь глотает слез горючих пламя.

Анна Дудка   17.01.2013 12:34     Заявить о нарушении
Чудовий переклад.
Дякую, Анно Михайлівно.

Василь Кузан   17.01.2013 17:50   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.