1

Обожнюю зберігати малесенькі дрібнички у себе. Листівки, сувеніри, листи, білети(в кінотеатр, театр, на потяг), реклами та візитки, обгортку від шоколаду. Для деяких це, можливо, сміття, а для мене пам"ять, провулками якої я можу блукати, відкривши коробку з цими речами. Ось, наприклад, листівки. Деякі з них однакові, інші люди і не думають зберігати таке, а для мене вони особливі. Декілька з них були підписані ще зовсім маленькими однокласниками, через букву з помилками, деякі з придуманим людиною алфавітом,яким мені потрібно було розшифрувати, деякі підписані намальованими символами, відомими лише нам. Ця пам"ять неймовірно гріє, з кожною листівкою можна повернутися до того дня, коли вона була подарована, і згадати усе, що відбувалося. Ще деякі вважають, що сувеніри, які зберігаються вдома, лише займають багато місця. Але я ніколи з цим не погоджусь. Людина, яка дарувала тобі сувенір, вкладала душу, щоб обрати його. Для неї обраний ведмедик, балерина, мишка асоціюються саме зі мною. Листи- то щось особливе, щось таке, що поєднує людей, які знаходяться на великій відстані. Читаючи, або пишучи лист, ти опиняєшся поряд з людиною, відчуваєш її подих, запах. Я зберігаю величезну кількість листів: отриманих, написаних але не відправлених. Білети мені також завжди нагадують про моменти, які відбувалися з дорогими мені людьми. Мені, чомусь, білети нагадують навіть більше,ніж зроблені тоді фотографії. Так само і реклами з візитками з кафе, ресторанів, виставок, які ми відвідали. А ось у деяких через обгортку від шоколаду могли виникнути питання типу :" ну ладно ще інше вище перечислене,але ж до чого обгортка?". Так ось, цю шоколадку ми з другом з"їли не просто так, ми вирішили зруйнувати міф про те,що плитку шоколаду не можна з"їсти за 100 кроків. Поділили навпіл политку шоколаду, зменшили вдвічі кількість кроків і зруйнували міф. І досі, дивлячись на цю обгортку, згадую як нам було весело йти людною вулицею, з брудними обличчями, рахуючи кроки. Усі ці речі мені вкотре нагадують про людей, яким я телефоную дуже рідко, і які мені також майже не телефонують. Проте я знаю, що ми є один у одного. Були, є і будемо в серці, в пам"яті. Це ті люди, на яких не діє час.