Рiдний

А я все ще хочу пам’ятати тебе тодішнього, такого рідного і заворожуючого. Твій нинішній холодний і непривітний образ я стараюся не помічати. Розумію, розумію тебе, хоча й не хочу. Тебе змусило життя і обставини бути таким, навіть через силу. Так буде краще… А ти впевнений? Тобі не шкода за минулими моментами, зустрічами і розмовами? Твої слова і міркування… У цьому твоя родзинка. А так жаль, що я безсила у цій ситуації. А ти бачив мене разом з собою у майбутньому?  Сподіваюся, що так… Так багато хочеться сказати і навіть не знаю з чого починати. А починалася наша історія не багатообіцяюче, принаймні для мене. Я ж нічого в тобі тоді не бачила. Але згодом ти мене заворожив, заманив у свої сіті. Чому ти такий справжній, такий серйозний і заманливий? Я досі пам’ятаю той вечір у скверику неподалік від квартири. Ніколи б не подумала, що можу проговорити з людиною протягом трьох годин про все. Тоді в мені й йокнуло. Довгий час я не розуміла, що зі мною коїться, боялася собі признатися у своїх почуттях. Потім знову були зустрічі. Я так їх чекала, з трепетом і захопленням. А ти ставав для мене ріднішим і ріднішим. Хотілося вже чогось більшого. Раптово все обірвалося… Відтоді ненавиджу червень-місяць – він розбив всі мої надії. Ненавиджу цю кляту Канаду – вона забирає тебе від мене. Ненавиджу і люблю водночас пісню “James Blunt – You’re Beautiful” – вона нагадує мені тебе колишнього. Інколи уявляю собі все по-іншому. Я живу у цих мріях, бачу тебе у снах, цілую в уявленнях. Я запам’ятаю тебе рідним, теплим і усміхненим. Я запам’ятаю твої думки. Ти багато чому навчив мене. Дякую за появу і присутність в моєму житті. А у серці завжди залишатиметься надія на зустріч. Хай пройдуть роки, а я вірю, що ми зустрінемось і я знову побачу такого РІДНОГО.