Глава 8. Are you dead yet?

Я ненавиджу тебе, мерзенна жінко. Ти мене дуже дратуєш, товстодупа страшна повіє. Мене дратують твої безколірні маленькі поросячі очка. Пухкі губенята, окулярчики, зачісочка "під підарка", носик...
Я хочу розірвати тебе на частини, видираючи із твоєї живої плоті кишки та видавлюючи очі. Твої товсті криві ніженьки я хочу підкорегувати ударами своїх важких ботів. Роз'їбошити об паркан твою мерзенну пику і вилити зверху несвіжі помиї.
Пір'ям і дьогтем обдати вас обох, застуканих мною, так "вчасно", коли я, втомлений повертався з роботи, яку знайшов лише заради тебе, коханий...
Проте, якщо я це зроблю, ти таки підеш від мене. Назавжди. Тому, що вона - беззахисна і дурна молода дівчина, а я - кремезна тридцятирічна ломака під два метри зростом із величезним членом, який сьогодні буде рвати твою вузеньку дупку, коханий. Бо я сильніший. Хоча б фізично.
Треба ж мені якось помститися... Бо на більше, ніж секс я просто не здатен... І ніщо ти не навидиш більше за те, коли не ти на мені, а я на тобі. Терпи, коханий. Вона також була під тобою. Відчуй себе на її місці...