Невiдворотнi подii

Від них не обернеш лиця. Вони повинні були статися, і вони відбулися. Можливо, це чорна зебра життя, а можливо - Божий промінь отямлення... Так більше не можна було жити... Потрібно діяти! Думки... Рішучі дії... Варіанти виходу... Навкруги холодно... Байдужість... чи то сіра чи то черства... а може гнітюча... ай, та не знаю я її якості... Все відійшло на другий план... залишилася я... навіть він... що... що так вже близько був до серця, тихенько зник... залишивши за собою спокій... спокій тієї зоряної ночі... Дивно... А мені навіть неболяче... А може ми справді добрі друзі... я запуталась... змарніла.... охолола... А на вулиці зима... Сніг! Немає... Настрій! Немає... А скоро ж він... ну він... щорічний король балу... Де та обіцяна романтика? Де море усмішок? Де слова любові? Де? Куди поділись ніжність... доброта... спокій... затишок... Зникли... Не залишивши й сліду... А навкруги панує морок... страх... депресії... невдачі... розчарування... а на кінець і відчай причаївся. І де той "HEPPI END"? Нема... Не заслужили... Дзуськи вам...