Приречений шукати навкруги
притоки для зґвалтованих надій
і з першим подихом розмерзлої землі,
коли…
Коли, хоч і поволі,
хоч ледь, ледь,
зневірене кохання прогріває
минуле…
Все,що було зневір’ям навпаки,
коли, як най останні жебраки,
і ми благали цяточку привілля.
Та, не кохалося,
Хоч ріж мене…
Хоч їж.
Жебраки
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2013
Свидетельство о публикации №213012301026
Свидетельство о публикации №213012301026
Рецензии