Минуле iз казки

Я проклинаю той балмаскарад,
Той вечір, вальс і його губи!
Від них я геть з ума зійшла!
А звідти недалеко і до згуби...
Та ніч, зірки, мороз - бодай ви зникли!
Гарячі руки, ніжний голос, тік сердець
Повік не дасть мені забути,
Історію - якій пропав кінець...
Одне лиш шкода,
Дружба наша зтліла.
Покрилась пліснявою "от любві".
А я колись тебе уже любила,
Ти просто знову запалив вогні.
Смола кипить, а розум вибухає,
Душа співає й плаче водночас.
Сумнівно, що я хочу пережити знову,
Той біль страждань, образ і сподівань.
Але прийдеться,
ВИХОДУ НЕМАЄ!
От в що преретворилося життя!
А ми говорим:
"Ми живемо в раю!"
Яка помилка, а-я-я-я-яй!
Але я буду знову обпікатись,
Страждать, радіть, любить і сумувать.
Бо дівчина я, як там не крути ти,
А ти мужчина - фентезі твій шарм.
Не знаю чи для тебе я щось значу...
Не знаю чи це варто мені знать...
Лише надіюсь, що любов не згасне,
Допоки ми завершим згубний шлях.