Так шкода мені бідних і кинутих,
Незнайшовших свій шлях і любов,
Не радіючих. В злидні поринутих.
Та і правди не чувши мов...
Небо синє і ніби беззахисне.
Та не бачать вони цього.
Вони кинуті. Кинуті матір'ю!
Та погано їм і без того...
Це каліки! Спотворені душі!
Інваліди на кріслах скляних!
Це давно вже блукаючі туші!
Що не мають бажань глибинних!
Ми байдужі до них кожен день.
Ми проходимо повз непомічених,
Повз беззахисних, бідних і знічених,
повз прохаючих нас день-у-день...
Ми тварини. Слони та миші!
Ми комахи. Простецькі... дурні...
І не винні у тому вони...
Як не винні у цьому і ми...
нвал ди
© Copyright: Виталий Гавура, 2013
Свидетельство о публикации №213012401238
Свидетельство о публикации №213012401238
Рецензии