Шон Маклех. Город сирот

С украинского http://www.stihi.ru/2013/01/25/1385

"Вот и я иду,
А ты, мой друг, остаёшься.
Своя у каждого осень…"
(Йоса Бусон)

Как-то в один из зимних дней я прочитал в старой разорванной газете заметку о монахе, который сжёг себя в знак протеста против оккупации Тибета. Было холодно и на душе, и за окном, и все цвета стали оттенками серого, я подумал, что Лхасу надо посетить осенью, когда прозрачность осени напоминает прозрачность разговора без слов. И тогда на белую бумагу моего блокнота легли следующие строки:

Лхаса - город сирот.
Такой же грустный, как Белфаст,
Где дети учатся плакать
Раньше, чем
Смотреть в безразличное Небо.
Где камни чёрными лягушками
Скачут в муть истории,
Где дворцы суровыми кельями
Смотрят в бездну нашего "Я"
Пустыми глазницами черепа.
Чужое железо
Тенями мёртвых туч.
Похороните меня в синем небе.
Меня - мастера молчания,
Носителя клюки с одного Востока до другого.
Лхаса - каменное сердце Азии.
За шаг до Космоса - звук.
На пороге Вечности - тишина.
У дверей нирваны - белый пёс.
В Стране Снегов в белой одежде
Грущу, что солнце не белое
Над этими людьми с опечаленными глазами…

***

Мiсто сирiт

             «Ось і я іду,
             А ти, мій друже, лишаєшся.
             Своя у кожного осінь…»
             (Йоса Бусон)               

Якось одного зимового дня я прочитав у старій розірваній газеті замітку про монаха який спалив себе в знак протесту проти окупації Тібету. Було холодно як на душі, так і за вікном, і всі кольори стали відтінками сірого, я подумав, що Лхасу треба відвідати восени – коли прозорість осені нагадує прозорість розмови без слів. І тоді на білий папір мого нотатника лягли наступні рядки:

Лхаса – місто сиріт.
Таке ж сумне як Белфаст,
Де діти вчаться плакати
Швидше, аніж
Дивитися на байдуже Небо.
Де камені чорними жабами
Скачуть у каламуть історії,
Де палаци суворими келіями
Дивляться в безодню нашого «Я»
Пустими очицями черепа.
Чуже залізо
Тінями мертвих хмар.
Поховайте мене в синьому небі.
Мене – майстра мовчання,
Носія костура з одного Сходу до іншого.
Лхаса – кам’яне серце Азії.
За крок до космосу – звук.
На порозі Вічності – тиша.
Біля дверей нірвани – білий пес.
У Країні Снігів у білому одязі
Сумую, що сонце не біле
Над цими людьми із зажуреними очима…