Вiдчиняю дверi

                «Компанія була не бардзо велька, але бардзо гонорова:
                я, пан ксьондз, пан гумнов і дві шльондри…»
                (Зі спогадів Кшиштофа Мазурського)

 Пустив у сни свої маляра
 З відрами фарби та пензлями.
 Тепер всі сни мої кольорові
 Як те, що над хаткою лисиць висне
 Коромислом теплого літа.
 Пустив у сни мої скрипаля*
 З торбою та крисанею.
 Тепер у снах моїх
 Зайчики витанцьовують
 Тарантелли із джиґами**
 Ніби не зайці вони, а паяци***
 Цирку моєї свідомості.
 Пустив у сни мої муляра
 Чи то каменяра вільного****
 З цеглиною та мірилом.
 Мури тепер холодні
 Мене від марнот та веселощів
 У снах моїх божевільних
 Ховають чи то замуровують.
 Пустив у сни мої писаря
 Тепер з ним за чаркою
 Посумуємо…

 Примітки:

 Даруйте за полонізми.

 *  - насправді він сам прийшов, я його не пускав.

 ** - насправді вони танцювали вальс. Мусив написати, що вони танцювали джиґу, бо я ірландець. А тарантелу, бо Італія як країна мені дуже подобається.

 *** - вони і направду паяци і вар’яти, я не перебільшую.

 **** - це не те що ви подумали...