Всесвiт в менi

Для того, щоб написати захоплюючу історію, потрібно мати або дуже цікаве життя, або чудову фантазію. Фантазія у мене зовсім не для видуманих історій, а життя своє я не вважаю аж занадто цікавим. Проте ціную його за людей, які мене оточують, які зі мною, з якими частинка мого серця, для кого є місце в моїй душі.
Усі ви знаєте, що кожен з нас є окремим всесвітом. І в кожному з нас живуть люди. Деякі з них живуть там постійно, або досить довгий період, деякі заходять і виходять кожного дня, інші прийшли всього на один місяць, тиждень або ж день. Усі ці люди роблять всередині нас "ремонт", переставляють речі на інші місця, приносять свої. Жоден з них не пішов, не залишивши там своїх речей, які постійно нагадують про їх існування, заважають вільно ходити провулками пам'яті і не дають забути про їх минуле проживання тут.
Але ця історія виключно про тих, хто був, є і завжди буде жити в мені, кому я дозволятиму робити ремонт в моєму "домі", переставляти меблі в кімнатах, приносити валізи з своїми речами, йти та повертатися назад.
Найголовніші люди в житті кожної людини- батьки. Свою родину я називаю скарбом. І впевнено можу назвати себе найщасливішою в світі, бо маю повноцінну сім'ю. Тут панує взаєморозуміння, мир, злагода, любов. Я пишаюся своєю родиною, бо не кожним вдається створити таку теплу та неймовірно затишну атмосферу. Від своєї мами я успадковую усі добрі та щирі риси характеру, які є зараз у неї і дуже сподіваюся, що колись стану такою ж чудовою мамою для своїх дітей, зможу виховати так, як виховала мама мене з братом. Від тата я успадковую впевненість в собі, у своїх вчинках, чесність і справедливість.
Ми повинні любити і поважати свох батьків, робити так, щоб вони пишалися нами так, як ми ними.
Значне місце в житті займають наші найкращі друзі. Ті, кого не замінить жоден, ті, хто з дитинства і на все життя, хто перевірений часов, в кому ми впевнені. Друг завжди відчує, якщо щось трапилось, навіть, якщо я посміхатимусь і напишу в повідомленні безліч смайлів. В самі різні години життя вони були поряд: далеко чи близько, вільні чи зайняті - вони завжди приходять на допомогу і підтримку. І в потрібний момент я отримую від них добре слово, погляд, поспішку або критику. Вони роблять все, щоб я була щасливою і знаю, що вони щиро бажають мені цього. Я вдячна їм за терпіння та доброту. І я впевнена, що все це добро до них повернеться, тому що я так само дорожу ними та готова прийти на допомогу в будь-яку годину доби, в хорошу чи погану погоду.
Також багато означають і нові друзі. Велике щастя- знайти хорошого нового друга. Деякі з них прийшли, щоб дати певний урок, а деякі, щоб залишитися на все життя і вчити щодня. Деколи я задаю собі питання, чому так багато людей прийшли в моє життя лише нещодавно, вони ж вже існують на цьому світі досить довгий період часу? Але я рада тому, що вони все ж зі мною. Багатьох з них я чекала все своє життя, багатьох мені так невистачало в минулому. І я щаслива, що вони зараз поряд і сподіваюсь, що вони будуть тут ще багато-багато років, адже розумію, що серед них є найрідніші та найщиріші.
Ще ми повинні бути вдячними усім тим, хто заходив в наш "дім" лише на маленький відрізок часу. Вони навчили багатьом речам, досвід, отриманий завдяки ним,-безцінний. Не впевнена, що хтось з близьких людей зміг навчити подібному. Завдяки ним, я знаю, якою хочу бути і завжди намагаюся залишатися собою, бо ті, кому не подобаюся, мені не потрібні, а ті, хто мене люблять, люблять мене справжньою.
Дуже легко змусити людину плакати або сміятися, але у кожного в житті є ті, хто може змусити її посміхнутися, коли сльози вже на очах. Хоч таких і дуже мало. Варто зрозуміти, скільки у нас справжніх людей, і цінувати їх. Вони найважливіші.
А щодо мого "дому"- він відчинений для кожного. Тут люблять і сміються, тут панує взаєморозуміння, підтримка та доброта. І я щиро вдячна Богу, що подарував мені найкращих батьків, родичів та друзів.