Страх

Якщо ти не знаєш, що робити далі. Якщо ти зайшов у великий кут, що засипаний сміттям та опалим листям ще з минулого року. Якщо в тебе криза середнього віку, або життя на грані.
Ти обов’язково можеш іти старими вулицями свого улюбленого міста, ти можеш дивитись на людей, можеш слідкувати за їхніми поглядами, рухами, за тим, як вони цілуються, або тихо сьорбають каву в маленьких затишних кав’ярнях, або голосно надираються пивом та коньяком в задимлених пабах.
Точно знаю – за усим цим стоїть маленька тварюка, що протискається крізь ребра і дере грудну клітину так, що аж як то кажуть серце крається. Вона постійно шкрябає своїми довгими закрученими кігтями так голосно, що це віддає у скронях, так голосно, що це відбивається від п’ят і луною розноситься тілом. Ця тварюка – страх!
Ти боїшся коли позаду тебе біжать вовки, а попереду ще довга засніжена тайга. Ти боїшся коли на кожному  кроці тебе очікує пастка. Ти боїшся, коли ти у пастці, а вовки вже поруч. Ти боїшся себе, свого майбутнього і минулого, ти боїшся…
Страх біжить за тобою, крок за кроком, секунда за секундою і ти нікуди не дінешся! Ти лягаєш спати і думаєш, що страх піде собі назад, тими вулицями, тією тайгою, повернеться до тих вовків, до їхніх дітей, та ж ні!!! Він стоїть біля твоєї постелі і крапає кров’ю на простирадла, твоєю кров’ю, тією, що видряпала з під грудної клітини і зі шлунку. Просинаєшся на вогкій і липкій постелі. У той час, коли ти позіхаєш, воно прослизає на своє робоче місце і починає точити кігті.
Треба навчитися його витягувати… Треба обов’язково цього навчитися… Запалюємо вогонь, нагріваємо щипці і треба зловити цю паскуду… Бляха, треба обов’язково її зловити!!! Запалюємо вогонь!!!