В дьна праця

«Живе  лиш  той,  хто  не  живе  для  себе,
Хто  для  других  виборює  життя».
В.  Симоненко.



                Молоді                3-го  тисячоліття,


        «Вільна  праця,  це
  економіка  без  прибутку».














           2013р.

Від  автора.

Коли  у  книжному  магазині  чи  у  бібліотеці,  ми  уперше  беремо  до  рук  невідому  книгу,  між  нами  і  книгою   відбувається  дивний  звязок,  на  досить  короткий  час,  ми   стаємо  судею  книги.
Потримавши  книгу  у  руках  декілька  хвилин,  ми   виносимо  їй  свій    вирок,  одна   стає   нашим  товаришем   на  все  життя,  іншу  дальші   оставляємо   прикрашати  книжну  полицю.
Щоб  винести  вирок  цій  книзі,  ви   поцікавитеся   що   у  ній?
Це  книга,  про  все,  що  відбувається  навколо  нас  у  суспільстві.
Це  книга,  про  життя,  як  бачив  та  розумів  його  я,  людина   що  жила  на  межі  між  двома  тисячоліттями. 
Це  книга  про  час  суперечностей,  любові  і  ненависті,  добра  і  зла,  багатства  та  бідності,  чесності  і  злодійства,  гуманізму  та  війни. 
Саме  ці  суперечності  друге  тисячоліття   без  особливих  змін  почало  передавати  третьому  тисячоліттю.  І  третє  тисячоліття  на  моїх  очах  стало  продовженням  старого  світу,  світу  лихварства,  обману  та  насильства.
Несправедливість  визиває  протест!
У  цій  книзі  зроблено  спробу  змінити  усе  третє  тисячоліття,  повернути  його  на  дорогу  гуманізму.
На  цю  дорогу  вийдете  ви,  молоді  люди  третього  тисячоліття,  і  відкриєте   для  себе  нове  суспільство   вільних  людей.
Але  в  цій  книзі,  не   мої    особисті  фантазії,  про  ще  одне  утопічне  майбутнє.
Перед  вами   наукова  праця,  в  якій   всі   висновки  зроблено   спираючись  на  знання   які  були  доступними  авторові.
Крім  того,  дана  книга  не  є  приватною  власністю  автора.
Не  підлягає різним  брехливим  законам  про  «Інтелектуальну  власність».
Ця  книга,  як   пісня, - є  інтелентуальною  власністтю  усіх  читачів.
А  тому  не  може  бути   використана  для  отримання   прибутку.
Також  книга  не  підлягає  різноманітній  цензурі,  як  офіційній,  так  і  потужній  прихованій, -  ця  книга  поза  цензурою.  Тільки   читач  самостійно  може  вирішувати,  дати  їй  життя,  як  дають  життя  народній  пісні,  чи  викинути  на  смітник  історії  як  дешевий  шлягер.
Тому  ті,   хто  підтримує  висновки  даної  книги,  без  будь  чиєї  згоди  можуть  її  розповсюджувати,  як  вважають  за  потрібне.
Єдине,  про  що   прошу  як  автор,  щоб  не   було  змінено  та    перекручено  мої  думки,  -  як   це  уже  не  раз  було  в  історії  з  подібними  книгами.

З  повагою,  людина  третього  тисячоліття, - П. В.  Землянин.

Зміст.

Титульний  лист   ст.   1.
Від   автора         2.
Зміст         3.

Частина-1.
Вільна  людина  і  праця.              4.

Праця  людини 5.
Процес  праці 14.
Формула   вільної  праці 26.
Формула  експлуатації 34.
Світова  економіка 48.
Властивість  товару 73.
Податок 88.
Вільна  праця 118.
Капіталістичне  рабство 129.
Таблиця  еконм. боротьби 132.
Перехідна  держава 139.
Класова  боротьба 150.

Частина-2.
Вільна  людина  і  суспільство.     195.

Викривлення  історії 196.
Духовне  вчення  Ісуса 306.
Суспільство  без  політики 325.
Лихварство  на  землі 334.
Історія  капіталізму 346.
Злодійство 354.
Віра  людини 394.     Хто  ми?!                463.

Всього  сторінок. 493.


Повний  текст  даної  книги  можна  прочитати  по  адресу:

            http://www.ex.ua/view/20290006 (Вільна праця)

Дальші,  для  першого  знайомства  подаю  останій  розділ  з   книги,                «Хто  ми?!»

Хто  ми?!

 Ми  люди,  але  хто  ми?!

Гімн  насильства.

Алілуя!
Заспівайте  для  Господа  пісню  нову,
Йому  слава  на  зборах  святих!
Хай  Ізраїль  радіє  Творцем  своїм,
хай  Царем  своїм  тішаться  діти  Сіону!
Нехай  славлять  імя  Його  танцем
нехай  вигравають  для  Нього  на  бубні  та  гуслах,
бо  знаходить  Господь  уподобу  в  народі  Своїм,
прикрашає  покірних  спасінням!
Хай  радіють  у славі  святі,
хай  співають  на  ложах  своїх,
прославлення  Бога – на  їхніх  устах,
а   меч  обосічний – ув  їхніх  руках,
щоб  чинити  між  племенами  помсту,
між  народами --  кари,
шоб  їхніх  царів  повязати  кайданами,
а  їхніх  вельмож – ланцюгами,
щоб  між  ними  чинити  суд  написаний!
Він – величність  для  всіх  богобійних!

Царує  Господь, -  і  народи  тремтять,
сидить  на  Херувимах, -  і  трасеться  земля!
Великий  Господь  на  Сіоні,
і  піднесений  Він  над  усіма  народами!

Благословений  Господь,  мов  скеля,
що  руки  мої  він  навчає  до  бою,
пальці  мої  до  війни!

Хай  царує  навіки  Господь,
Бог  твій,  Сіоне,  із  роду  у  рід!
Алілуя!                Псалом  149, 98, 143,  145.                Ці  псаломи  взято  із  «Нового   Заповіту».                Книги  віруючих!                Книги  про  Бога!                Книги   про  Ісуса  Христа!                Між  тим,  у  цьому  гімні   намає  нічого  світлого,  високого,  святого.      Це  духовне  проваля  Господа  із  Сіону!                Це  духовне  проваля  «народу  Його»!                Народу  не  тільки  нації  євреїв,  а  народу  усіх  віруючих  «вівцеподібних»,  які  «схиляють  голову»  перед  цим  Господом  і  Царем  одночасно.                Я  інколи  вступаю  у  дискусії  з  «віруючими»  християнами,  і  вони  мені  часто  дають  дуже  «розумну»  на  їх  погляд  пораду, -  прийти  до  Бога.                От  я  собі  і  думаю,  до  якого  ж  Бога  прийти,  мені,  послідовнику   гуманізму?                До  Господа,  «який  руки  навчає  до  бою»,  «пальці  до  війни»,  «між  народами  чинить  кари»,  «від  якого  народи  тремтять»,  така  поведінка  Бога   дуже     далека  від  гуманізму,  це  страшна  поведінка.                І  прийти  до  такого  Господа,  я  ніколи   незможу!                Не  поклоню  Йому  голови,  мені  з  ним  не  по  дорозі!                А  «віруючі»  співають  гімн  саме  цього  Бога.                Саме  цей  гімн   лежить  в  основі  духовності  земної  цивилізації,  з  різними  відтінками,  у  усіх  релігіях.                Який  співають гімн,  таке  отримують   життя.                Усе  20  століття  людство  прожило  у  цьому  духовному  проваллі,  з  мечем  у  руках,  з  помстою,  з  карами,  з  ланцюгами,  з  неправедними  судами,  війнами,  і  так  далі.                Були  і  такі,  що  «тішилися  своїм  Творцем»,  своїм  «Царем»,   від  «помсти  народам».
  З  цим  гімном  розпочалося  нове  третє  тисячоліття,  тому  не  важко   спрогнозувати,  яким  воно  може  стати.  «Великий  Господь  на  Сіоні»  продовжить  свою  політику  насильства,  і  нікому  не  дасть  спокою,  як  недавав  у  20  столітті.
Вихід  тільки  один,  цивилізації  нада  змінти  свій  гімн,  та  поміняти  Бога.

Гімн  Любові.

 «Улюблені ,- любім  один  одного,  бо  від  Бога  любов,  і  кожен,  хто  любить,  родився  від  Бога  та  відає  Бога.
Хто  не  любить,  той  Бога  не  пізнав,  бо  Бог  є  любов!
Страху  немає  в  любові,  але  досконала  любов  проганяє  страх  геть,  бо  страх  має  муку.
Хто  ж  боїться,  той  не  досконалий  в  любові.
Як  хто  скаже; «Я  Бога  люблю»,  та  ненавидить  брата  свого,  той  неправдомовець.
Бо  хто  не  любить  брата  свого,  якого  бачить,  як  може  він  Бога  любити,  Якого  не  бачить?
Ми  знаємо,  що  ми  перейшли  від  смерти  в  життя,  бо  любимо  братів.
Ахто  брата  не  любить,  пробуває  той  в  смерті.
Кожен,  хто  чинить  гріх,  чинить  і  безаконня.
Бо  гріх – то  безаконня»
Цей  гімн  також  узято   із  «Нового  Заповіту».
У  першому  соборному  послані  святого  Апостола  Івана.
Гімн   можна  доповнити  словами  апостола  Філіпа:
«Того  хто  не  чинить  беззаконя, - світ називає  вільним».
Це  є  гімн  гуманізму.
Такий  гімн  я  признаю,  хоч  і  не  бю  поклони  у  храмах,  та   не   хвалюся  на  кожному  перехресті,  що  я  «віруючий».
Виявляється,  що   у   світі  є  не  лише  «страшний»  Сіонський  Господь.
Світ  має  іншого,  вільного  і  незалежного  Бога  Любові,  без  владолюбства,  без  меча  у  руках,  без  помсти,  і  кари.
Тому  якщо  уже  і  вибирати   мені   Бога,  то  вибирати  Бога  Любові.
Вибирати  світ  гуманізму,  а  не  світ  насильства.
Хочу  сказати  слідуюче.
Я  до  40  років  свого  життя,  ніразу  не  був  у  церкві,  і  не  читав  Біблії.
В  тойже  час  із  «релігією»  був  знайомий,  ще  з  дитинства,  завдяки  мудрості  своєї  матері.
Вся  релігія  була  вишита  на  невеликому  клаптику  матерії  і  повішана  на  стіну.  Там  був  вишитий  гімн  Любові.
Я  і  не  підозрював,  що  є  інші  Боги.
Саме  цей   Бог  Любові,  і  Його  невеликий  гімн   робив  нас  людьми.
Так  було  не  лише  у  моїй  сімї.
Любов  була  невідємною  складоваю  суспільства,  батьків,  учителів,  викладачів,  які   моє  покоління  виховували  людьми.
Образно  кажучи,  на  дворі  був  атеїзм,  а  в  воздусі  любов  між  людьми,  у  сімї,  у  школі,  на  роботі,  в  автобусі,  і  просто  на  вулиці.
Це  та  любов,  яку  ми  на  Україні  уже  почали  втрачати,  заміняючи  її  грішми,  та  церковною-конфесійною  «вірою».
Дивно,  що  храмів  побільшало,  а  любові   між  людьми  поменшало.
Тоді  я  і  зрозумів,  що  релігійна  любов,  це  не  любов  до  людини,  це   інший  різновид  любові,  до  Господа,  до  Владики.
Бога  можна  любити,  і  одночасно  людину  ненавидіти,  тримати  проти  неї  у   своїх  руках  «меч  обосічний».
Мене  ж  учили  любити  не  Бога,  а  людину.
І  як  виявилося  правильно  учили,  бо  лише  любов  до  людини-«брата»,  знищує  та  «проганяє  страх»  і  наближає  нас  до  Бога.
«Бога  небачив  ніхто»,
Пише  апостол  Іван,  у першому  послані,  ні  священик,  ні  політик,  ні  папа  Римський.
Бог  це  особливий  світогляд,  або  стан  нашого  розуму:
«Коли  один  одного  любимо,
то  Бог  в  нас  пробуває,
  а  любов  Його  в  нас  удосконалилась»  (1Ів. 4:12).
І  життя  мого  покоління  це  підтверджує,  що  до  Бога  можна  прийти  і  без  релігії,  жити  у  Божій  Любові,  і  не  підозрювати  про  це.    

Знаменитий  лозунг  часів   СССР,  відомій  кожній  молодій  людині:
  «Людина  людині,  друг,  товариш  і  брат»,
стоїть  набагато  ближче  до  Бога,  ніж  перша  Мойсеєва  заповідь:
  «Люби  Господа  свого».
Бо  братній  лозунг,  комуністи  узяли  саме  із  Гімна  Любові:
«Хто  любить  брата  свого,  любить  і  Бога».
Тоді  як  в  основі   Мойсеєвої   любові  до  Бога,  є  страх:
«Хай  не  буде  тобі  інших  богів  при  Мені!
Не  вклоняйся  їм,  і  не  служи  їм, 
бо  Я – Господь,  Бог  твій,  Бог  заздрісний,
що  карає  провину  батьків  на  синах, 
на  третіх  і  на  четвертих  поколіннях  тих, 
що  ненавидять  Мене,  і  що  чинить  милість,
тисячам  поколінь тих,  хто  любить  Мене,
і  хто  виконує  Мої  заповіді».(Вт. 5:7-10).
Тут  Господь  з  вигодою  торгує  любовю,  полюбиш  мене,  то  дам  тобі  тобі  «милість»,  не  полюбиш  «покараю».

Ще  раз  зверніть  увагу  на  поведінку  Мойсеєвого  Бога.
Адже  закономірно  припустити.
Якщо  людина  не  хоче  любити  Бога,  то  нехай  іде  своєю  дорогою,  і  живе  вільно  як  сама  забажає,  без  покарання.
Та  цей  Бог,  не  дає  людині  вільної  дороги!
Силою   примушує  себе  полюбити.
Він  починає  «заздрісні»  прокляття,  «як   батьків,  так  і  синів,  і  онуків,  до  четвертого  покоління»,  нагонить  на  людину   страх.
Простіше  сказати,  відбирає  у  людини  право  вибору,  як  на  самостійне  мислення,  так  і  на  самостійне  життя.  Ми  ж  з  історії  знаїмо,  чим  це  оберталося  для  людини,  починаючи  від  побиттям  її  камінням,  і  кінчаючи  інквізицією,  та  спаленням  у  вогні.                Така  поведінка  Господа  Бога,  повністю  суперечить  гімну  Любові:
«Страху  немає  в  любові,  але  досконала  любов  проганяє  страх  геть,  бо  страх  має  муку».

Євреї  і  юдеї.

Я  в  своїй  праці  досить  часто  використовував  слова  юдаїзм  та  масонство.  При  цьому  не  розділяючи  їх,  бо  по  суті  це  одне  і  теж,  окремий,  відсталий,  переживший  тисячоліття  світогляд.
Мої  слова  підпверджують  «Протоколи...»:
«Цар  Израильский –патриарх  мира.  Когда  царь  Израильский  наденет  на  свою  священную  голову  корону,  поднесенную  ему  Европой,  он  сделается  патриархом  мира».
«Пока  же,  до  нашего  воцарения,  мы,  напротив,  создадим  и  размножим  франкмасонские  ложи,  во  всех  странах  мира».
Саме  тут  ми  робимо  велику  помилку!
Коли  вживаїш  слово  юдей,  мої  сучасники  зразу  під  цим  словом  розуміють -  єврей.
Слово  єврей  стало  синонімом  слова  юдей.
Тому,  щоб  не  мати   більше  мороки  з  дурними  ярликами  антисемізму,  які  зараз  роздувають  як  мильні  пузирі,  давайте  усе  розтавимо  на  свої   місця.
Твердження  що  юдей,  це  єврей,   є  абсолютно  невірне.
Нація  євреїв – сефардів,  нічим  не  відрізняїться   від  інших  націй,  українців,  росіян,  французів,  і  так  дальші.
Тоді  як  юдаїзм,  це  незалежний  світогляд,  або   релігія,  яку  приймає  народ  чи  окрема  людина.
Це  очки  через  які  людина  бачить  світ.
Очки,  темні,  каламутні,  що   підтримують,  обман,  насильство,  наживу,  неповагу  до  людини,  світову  владу.
Таке   відділення   юдаїзму  від  євреїв,  дає  нам  розуміння  того,  що  юдеєм  може  бути  люба  людина  незалежно  від  національності,  українець,  росіян,  француз,  та  єврей,  любий   хто  починає  вірити   у  цей  юдейський  відсталий  світогляд.  Мені  один  віруючий,  начитавшись  Біблії  так  і  сказав;  «який  же  я   українець,  я  юдей,   бо  походю  від  Ноя».
Відділення   юдейства   дає  свободу  євреям.
Ми  починаїмо  розуміти,  що  єврея   який   приймає  гуманізм,  ніяк  більше  не  можна   називати  юдеєм,  а  лише  євреєм - гуманістом.
Серед  євреїв  є  такі  люди,  якими  вони  можуть  гордитися,  я  назву  лише  двох,  Єдуарда  Ходоса  та  Ісуса  Христа.
Ці  люди  відстоювали  правду,  боролися  із  юдаїзмом.
Часто  Ісуса  Христа  називають  юдеєм,  це  зовсім  невірно,  юдеями  не  нероджуються,  юдеями  стають.  Дитиною  Ісус  був  єврей,  і  від   не  зовсім  зрозумілих  причин   до  сьогоднішнього  дня,  він  не  прийняв  юдейство,  а  став  гуманістом.   
Людство  поклоняється  Ісусу,  єврею - гуманісту, а  не  Ісусу - юдею.
Так  поступив  і  Єдуард  Ходос,  незважаючи  на  те,  що  його  «стажували»  масони  у  США,  він  не  прийняв  агресивного  юдаїзму,  і  став  на  захист  України.
В  такі  глухі  закутки  історії  заходили  не  лише  одні  євреї,  ай  багато  інших  народів.  Для  прикладу  візьмемо  німечину  20-40  років.
Німецький  народ  дав  світу  Гейне,  і  в  тойже  час  підримав  нацизм  Гітлера.   Гітлерівська  «Арійська  раса»   нічим  не  відрізняїться  від  Авраамово-Мойсеєвого  «вибраного  народу».  Таж  сама  кінцева  мета,  зверхність  і  неповага  народів,  насильство  і  обман.   Те  що   робили  нацисти  під  час  Другої  світової  війни,  нічим  не  відрізняється  від  того  що  робив  «вибраний  народ»  у  «Второзаконі»  та  у  книзі  «Ісуса  Навина»,  знищивши  39  племен-народів.
Різниця  між  німецьким  народом,  і  народом  євреїв  у  тому,  що  німецький  народ  досить  швидко  вилікувався  від  свого  «арійства»,  а  євреї  не  можуть  позбутися  своєї  «вибраності»  декілька  тисячоліть.
Ця   навязана  їм  юдейська  «вибраність»,  стала  прокляттям  для  нації  євреїв.
Я  в  соїй  книзі   борюся   не  з  євреями,  а  з  юдейством,  яке  лежить  в  основі  Біблійного  кола  історії,  історії  насильства  та  обману.
Відсталим  світоглядом  усіх  завойовників.
Це  моє  право  людини,  неповажати  брехню,  обман  та  насильство,  і  боротися  із  ними,  тим  більше,  що  це   юдо-масонство  має  відношення  до  мене,  до  моїх  дітей,  до  внуків.
Кожний  має  право  на  вибір  світогляду!
І  якщо  єврей,   не  хоче   бути  гуманістом,  а  приймає  юдаїзм,  з  усим  його  обманом,  грабунком, насильством,  зверхнім  ставленням  до  народів,  то  нехай   вибачає  мене,  такого  приниження,  я  від  нього  ніколи  не  прийму:
«Так  как,  по  талмуду,  евреи  и  Божественное  величие  одно  и  то  же,  то  само  собою  разумеется,  что  евреям  принадлежит,  весь  мир».
«явился  Господь  Бог  и  измерил  землю  и  отдал  иноплеменников  во  власть  израильтян. Так  как  дети  Ноя  не  исполнили  7  заповедей,  то  Господь  Бог  отдал  все  их  имущество  израильтянам».
Взято  мною,  (Нравственное  Богословие  Евреев- Талмудистов. Протоиерея  Л. Ковальницкого. 1898г.).

«Як  Всевишній  народам  спадок  давав,
Коли  він  розділяв  синів  людських,
Він  поставив  границі  народам
за  числом  Ізраїлевих  синів». (Вт. 32:8).

«І  станеться,  коли  Господь,  Бог  твій, 
уведе  тебе  до  того  Краю,  ...,  щоб  дати  тобі
великі  та  гарні  міста,  яких  ти  не  будував,
та  доми,  повні  всякого  добра,  яких  ти  не  наповнював,
і  тесані  колодязі  яких  ти  не  тесав,  виноградники,
яких  ти  не  садив,  і  ти  будеш  їсти  й  наситишся». (Вт. 6:10-12).
Людина  з  таким  юдаїзмом   у  голові,  не  визиває  моєї  поваги,  саме  від  таких  нада  захищатися,  це  страшні  люди,  які  проповідують  рабство.
І  називати  мене  антисемітом,  за  неповагу   до   такого  юдея,  ніхто  не  має  права.   
Сучасна  боротьба   з   «антисемітизмом»,   більше  нагадує  не  захист  самих  євреїв,  а  захист   юдейських   злодіїв,  насильників  та  грабіжників,  які  рвуться  до  влади.
Якщо   дійсно  хочете   захистити   євреїв,  то  не  закривайте  мені  рота  антисемітизмом,  а  звільніть  євреїв   від  юдейства.  Тоді  відпаде  антисемітизм,   бо  вільний  народ  не  нада  буде  захищати.
Також  нада  замінити  антисемітизм,  іншою  назвою  антиюдаїзм.
У  цьому  буде  логіка,  антиюдаїзм,  займе  достойне  місце  з  антифашизмом,  антинацизмом,  антикомунізмом,  антимілітарізмом,  антинаціоналізмом, антирелігією,  і  іншою  боротьбою  проти  насильства.

Ще  Бенедикт  Спіноза  відмічав,  що  юдейський  закон  Мойсея,  для  євреїв  став  рабством:
«Нарешті,  для  того,  щоб  народ,  який  не  міг  бути  вільним,  залежав  цілком  від  повелителя, він  цим  людям  звиклим  до  рабства,  нічого  не  дозволив  робити  свавільно:  бо  народ  нічого  не  міг  зробити  без  того,  щоб  він  у  той  же  час  не  примушений  був  згадати  Закон  і  дослухатися    наказів,  які  залежать  лише  від  рішення  повелителля».
Дуже  гарно  показав  тисячолітннє  приниження  євреїв,  юдейською  сектою,  Дуглас  Рід  у  книзі  «Спор  о  Сионе».
Для  юдеїв  вигідно  мати  покірних  людей  статистів,  у  своїх  грандіозних  задумах.  Тому  вони  як  тореадори  вішають  червону  тряпку 
«вибраності  народу»,  перед  очима  євреїв,  це  дає  можливість  крепко  тримати  націю  у  своїх  руках.
Та  це  не  вигідно  самим   євреям,  якщо  вони  хочуть  бути  вільними,  іти  уперед  не  за  червоною  тряпкою  хазяїна,  а  самостійно.
Єврейське  рабство  підтверджують  і  «Протоколи...»:
«Такими  мерами  мы  вырвали  из  среды  масонства  самый  корень  протеста  против  наших  распоражений.  ...мы  в  то  же  время  держим  свой  народ  и  наших  агентов  в  неукоснительном  послушании».
Тут  коментувати  особливо  немає  чого,  юдо-масони  продовжують  тримати   «своїх  євреїв»   як  у  духовному,  так  і  фізичному  рабстві.
Саме  від  цього  рабства,  і  нада  звільняти  єврейський  народ  та  державу,  дати  йому   право  вибору  світогляду,  дати  свободу!
І  тоді   він  піде  у  майбутнє  вільним  серед  вільних.
Вільний  єврейський  народ,  буде  гордитися   своїм  сином  Ісусом,  жити  за  Його  гуманізмом.
Тоді  як  сучасна  нація   євреїв-юдеїв  проклинає  власного  сина;
«Орел  иудейства  Маймонид  пишет:  «повелено  собствеными  руками  умерщвлять  измеников  Израиля  и  отщепенцев  как   Исуса  Назаретского  и  его  последователей  и  повергать  их  на  дно  пропасти»
Взято  мною  із  «Нравственого  богословия  євреев  талмудистов,  протоирея  Ковальницкого,  С. Петербург,  издание  книготорговца  И. Л. Тулова,  1898г.».
Ці  люди,  які  пишаються  тим, - «що  хитрі  як  змії», і  є  поводирями  нації,  добре  розуміють,  що   гуманізм   став  смертельним  вироком  юдаїзму.  І  лише  питаня   часу,  коли  це  зрозуміє  вся  нація  євреїв,  і  виконає  цей  вирок.
Ось  як,  про  це  «прозріння  Ізраїля»  написав  Григорій  Сковорода  у  14 пісні,  із  циклу  «Сад  божественних  пісень»:
«Булава  і  скипер  сяє,
Рано  вставши – слава  злая,
Серце  пробива  тривога,
Руки  звязані  і  ноги,
Як  минути  сіті?
Нині  пяна  скаче  воля,
Рано  вставши – марна  доля.
Ізраїле!  Того  звіра
Куди  ціль  ведуть  і  міра?
Треба  вже  прозріти.
Розпусти  свої  вітрила,
Розуму  свойого  крила,
Пливучи  по  буйнім  морю,
Возведи  зіниці  вгору –
Шлях  знайдеш  правдивий.

Чим  може  гордитися  Старий  Заповіт.
Я  поцікавився,  чи  є  у  Старому  Заповітті,   хоч  одна  книга,  яка  не  проповідувалаб  насильство  Господа.
Така  книга  є,  і  вона  одна  на  всю  Біблію. 
Це  повчальна  книга  «Приповістей  Соломонових».                Це  та  єдина  книга,  якою  по  праву  може  гордитися  єврейський  народ.
Саме  цю  книгу  не  соромно  показати  світу. 
В  цій  книзі  на  першому  місці  стоять,  мудрість,  знання,  розум,  чесність  та  свобода.
Зацитую  деякі  уривки:
«Страх  Господній – початок  премудрости,
а  пізнання  Святого – це  розум».
«Вірить  безглуздий  в  кожнісіньке  слово,
а  мудрий  зважає  на  кроки  свої»
«Нерозумні  глупоту  вспадковують,
а  мудрі  знаннями  коронуються».
«Ліпше  мале  справедливе,
аніж  великі  прибутки  з  безправя».
«Розум – джерело  життя  власникові  його,
а  картання  безумних – глупота».
«Хто  сіє  кривду,  той  жатиме  лихо».
«Володар,  що  слухає  слова  брехливого, -
безбожні  всі  слуги  його».
«Хто  ділиться  з  злодієм,  той  ненавидить  душу  свою, - він  чує  прокляття,  та  не  виявляє».
«Коли  край  провиниться,  то  має  багато  володарів,  коли  ж  є  людина  розумна  й  знаюча,  то  держиться  довго».
Можна  сміливо   стверджувати,  що   більшість  народів  поважають  Старий  Заповіт,  не  за  Мойсеєві   світові  зазіхання,  а  саме  за  книгу  «Приповістей  Соломонових»,  та  за  шість  основних  заповідей  із  «Второзаконня»:
«Шануй  батька  та  матір  свою»,
«Не  вбивай»,
«Не  чини  перелюбу»,
«Не  кради»,
«Не  свідчи  неправдиво»,
«Не  бажай  жони  ближнього,  та  його  майна».
Незважаючи  на   те,  що  вони  прикриті  товтим  і  темним  шаром  релігійної  політики  та    язичництва.
Саме  ці  духовні  перлини,  лягли  в  основу  духовності  сучасної  людини.

Пісня  над  піснями.

Це  друга   книга  із  «Старого  заповіту»,  яка  визиває  повагу.
У  цій  книзі  гарна  лірика  про  кохання.
Та  я  хочу  звернути  увагу  не  на  лірику,  а  на  назву  книги.
Бо  досить  цікава  ця  назва.
В  якій  все  таж   юдейська  зверхність,  даже   над  лірикою.
Не  написано  просто,  «Пісні  про  кохання»,  чи  «Пісні  Соломонові»,
а  саме  «Пісня  над  піснями».
Дають  нам  зрозуміти,  що  всі  пісні  народів,  недостойні  цеї  пісні.   
Хто  був  перший  злодій?

Злодій   який  документально  підтверджений.
Такого  злодія   ми  знаходимо  у  Біблії,  а  Біблія  як  відомо  не  бреше!
Цим  злодієм  був  Мойсей,  який  заставив  красти  свій  народ.
Ось  що  зробили  Ізраїлеві  сини  тікаючи  із  Єгипту:
«І  Ізраїлеві  сини  вчинили  за  словом  Мойсеєвим,  і  позичили  від  єгиптян  посуд  срібний  і  посуд  золотий  та  шати.
А  Господь  дав  милість  тому  народові  в  очах  Єгипту, - і  вони  позичили – і  забрали  здобич  від  Єгипту».  Книга  вихід,  11 (35-36).
Ось  так  Ізраїльтяни  обікрали  Єгиптян.
Цей  істричний  факт,  зовсім  не  вяжеться  із  тим,  нібито  єгиптяни  були  великими  негідниками,  на  голову  яких  нада  було  наслати   десять  кар.
Між  народами  не  було  вражди,  покрайній  мірі,  із  сторони  єгиптян.
Єгиптяни   так  довіряли  сосідам  євреям,  що  добровільно  позичали  їм  срібний  та  золотий  посуд  і  одежу,  які  евреї  у  них  украли. 
Якби  було  вороже  ставлення,  між  між  цими  двома  народами,  як   нас  хоче  переконати  Біблія,  то  єгиптянини   непозичилиб  євреям   нічого.
А  десять  кар,  появилося   від  юдейської  односторонньої  ненависті  до  всіх  народів,  в  тому  числі  і  до  Єгиптян.

Закон  чи  совість?

Почну  з  того,  що  я  не  проти  закону  як  такого.
Суспільство  ровине  мати  цілий  ряд  законів,  але  ці  закони  повині  бути  такими,  щоб  задовольняли  максимальну  кількість  людей.
А  ще  краще,  щоб  люди  самі  писали  собі  закони,  про  що  я  уже   казав  у  розділі  «Суспільство  без  політики».
Тоді  людина  добровільно,  із  власної  совістті  буде  виконувати  такий  закон.   Виконання  закону  не  з  примусу,  а  з  власної  волі,  є  вірною   ознакою  свободи  людини.
Такі  роздуми  приводять  до  того,  що  починаєш  розуміти,  совість,  закон  та  свобода  взаємозвязані.
Тому  я  хочу  дати  своє  особисте  визначення  закону,  можливо  на  це  колись,  хтось,  зверне  увагу.
Отже,  закон  це  матеріалізована,  тобто  узаконена  совість  народу.
Чи, закон,  це  матеріалізована  духовність,  (світогляд),  народу.
А  також,  закон,  це  матеріалізована  свобода  народу.
Таке  визначення  закону,  на  перший  погляд,  може  показатися   дивним  і  не  зовсім  зрозумілим,  тому   я   дам   додаткове  пояснення,  на  такому  прикладі.
Коли  ми  не  будемо  звертати  уваги  на  слова  і  текст,  книги,  зошита,  чи  щоденика,  а  лише  поставимо  загальне  запитання,  навіщо  ці  предмети?
Відповідь  буде  очевидною,  книга,  зошит,  щоденик  потрібні  нам,  щоб  записувати  власні  думки,  поступки,  зберігати  їх,  та  передавати  іншим  людям,  незалежно  від  того  які  ці  думки,  добрі  чи  погані.
Саме  тому  прочитавши   любий  текст,  ми   досить  часто  ведемо  мову,  не  про  слова,  і  речення,  а  про  духовність  книг,  зошитів,  газет,  щодеників,  і    всього  такого  іншого.
Теж  саме  ми  маїмо   у  любому  законі,  де  слова  і  речення,  несуть  у  собі  те  невидиме  оку,  що  ми  називаїмо  духовність,  совість,  свобода.
А  також  слова   і  речення  закону,  можуть  нести  невидимі  нашому  оку,  обман  та  насильство. 
Наприклад,  такі  слова   відомі   всьому  людству,  як  «не  убий»,  «не  вкради»,  «не  пожадай  чужого»,  «люби  батька  і  матір  свою»,  несуть  у  собі  любов.
Тоді  як  у  словах  і  законах  «Уголовного  кодексу»  більше  зустрічаємо  ненавистті  ніж  любові. 
Звідси  я   зробив  висновок,  що  закон,  це  матерілізований,  або  узаконений   світогляд. 
Таке  визначення  закону  дає  нам  розуміння  того,  що  закладена  у  закон  духовність,  совість,  може  бути  як  позитивна, так  і  негативна.
Закон  може  нести  у  собі  основи  гуманізму.
Закон  може  нести  у  собі  основи  духовного  насильства.
Закон  можуть  приймати  люди  які  свято  виконують  закони  гуманізму.
Закон  можуть  приймати  люди,  духовність  яких  стоїть  на  обмані  та  насильстві,  сюди  відносяться    майже  усі  закони  наших  днів.  Такий  закон   стає  прокляттям  для  народу,  тому  що  невідповідає  совістті  самого  народу,  народ  виконує  такий  закон  переступаючи  через  власну  гідність.  Рано  чи  пізніше  народ   викидає  геть,  такий  закон.

Закони,  які   служать  світогляду  окремих,  невеликих  груп  людей,  скоріше  можна  називати  актами  правового  насильства,  ніж  законами   (совісттю,  світоглядом)  всього  народу. 
Це  правове  насильство  меншості  над  більшісттю  зараз  широко  використовується,  у  праві,  у  науці,  у  економіці,  у  політиці,  у  релігії.
Наприклад,   закони   про  приватну  власність: - на  землю,  на  фабрику,  на  інтелект,  написані   меншісттю  для  більшості,  дозволяють  власнику  «законо»  відбирати  працю  у  багатьох   людей.      
Ось  як  про  це  пишуть  «Протоколи...»:
«Наше  право  в  силе.
Слово  «право»  есть  отвлеченная  и  ничем  не  доказаная   мысль.
Слово  это  означает  не  более  как:  дайте  мне  то,  чего  я  хочу,  чтобы  я  тем  самым  получил  доказательство,  что  я  сильнее  вас. 
Где  начинается  право?  Где  оно  кончается?
В  государстве,  в  котором  плохая  организация  власти,  безличие  законов  и  правителя,  обезличенных  размножившимися  от  либерализма  правами,  я  черпаю  новое  право – броситься  по  праву  сильного  и  разнести  все  существующие  порядки  и  установления,  наложить  руки  на  законы,  перестроить  все  учреждения  и  сделаться  владыкамы  тех,  которые  предоставили  нам  права  своей  силы,  отказавшись  от  них  добровольно».
Цей  абзац,  можна  сміливо  називати  сучасним   рабством.
Нас  так  учили,  що  рабство  маїмо  тоді,  коли  людина  закована  ланцюгами.
Та  виявляється  рабство  також  іде  у  ногу  із  своїм  часом!
Зараз  уже  ніхто  не   примусить  працювати   у  кайданах,  це  буде  порушенням  прав  людини.
Винайшли  сучасні  «цивилізовані  кайдани»,  ними  стали  правові  акти  насильства,  які  не  вважаються  порушенням  прав  людини.
Якщо  народ  не  хоче  виконувати   такий  закон   написаний  меншісттю,  для  більшості,  то  до  народу   примінняють  фізичне  насильство.
 Роль   людоловів  з  минулих  епох,  відвели  сучасним  силовим  структурам,  армія,  міліція,  різні  відокремлені  підрозділи,  які  примушують  служити  не  народу,  а  закону.
Це  рабська   робота,  захищати  закони  меншостті,  від  народу!
Захищати  закони,  які  усігда  суперечать  волі  народу.
Так  силовик  сам  син  народу,  піднімає  руку  на  власний  народ!
Недавно  в  ЮАР,  було  убито  40  бастуючих  шахтних  копачів,  стріляли  у  них   свої  поліцейські.
Це  люди  яких  обманили  і  не  пояснили,  як  відрізнити,  де  закон  і совість  усього   південо  африканського  народу. 
А  де  правовий  акт  насильства, - приватна  власність  невеликої  групи   платинових  магнатів.
Тому  ці  «сліпі»  поліцейські  запутавшись  між  законом   і  совісттю  народу,  не  захищали  власний  народ  від  насильства,  а  стріляли  у  нього  догоджаючи  платиновим  магнатам.

Зараз  уже  можна  підвести  підсумок  вище  сказаному.
Я  виправив  помилку  Сіонських  мудреців,  допущену  ними  чи  то  випадково,  чи,   що  є  більш  вірогідно  зроблену  ними  свідомо.
Показав,  що  в  основі   права  знаходиться  не  сила  «окремих  владик»,  а  світогляд  і  совість  народу.
Від  совісті   народу  залежить  право,  і  закон.
На   совістті  народу  повина  стояти   уся  правова  наука.
Совість  народу  повині  захищати  усі  силові  структури.
Якщо  в  основу  права   буде  лягати  гуманізм  народу,  то  не  буде  сучасних  дикунських  законів. 
Відійде  у  минуле  сучасна  дурість  «Протоколів...»,  «ломати  суспільний  порядок»,  «накладати  руки  на  закони»,  «ставати   владикою»,  «запускати  брехливі  конституції»,  «мітингувати»,  та   стріляти  у  власні  народи.
Для  молоді   ці  правові  питання   остаються  відкритими,  зрозумілими,  але  не  вирішеними.
Тому  молоді   скоро  прийдеться  до  них  повернутися  і  вирішувати,  що  обирати   для  себе  у  майбутньому,  закон  чи  совість?

Де  закон,  а  де  правовий  акт  насильства?

Їх  відрізнити  один  від  одного  досить  легко,  якщо  зважати  на  слідуюче:
Закон   совісті, як  правило  спочатку  пишеться  в  душах  народу,  а  лише  потім  записується  на  папері,  в  основі  його  лежить  вічне  прагнення  людини,  до  миру,  справедливості,  добра.
Тоді  як  правовий  акт  насильства,  спочатку  пишеться  у  вигляді  закону,  і  потім  навязується  народу,  в  основі  його  лежить  матеріальна  вигода.
Тому  закон  совісті,  фундаментальний  і  вічний,  як  сам  народ.
А  правой  акт  насильства,  це  лише  тимчасова  пригода  у  житті  народу.  Буває  що  лише  за  одне  століття  народ  отримує  скільки   законів  насильства,  що  і  перелічити  неможе.  Особливо  багата  на   такі  закони   насильства  Ураїна,  яка  у  20  столітті,  пережила  більше   десятка  різних  урядів,  царський,  польський,  австрійський,  чеський,  анархічний,  більшовицький,  німецький, незалежників,  демократів,  і  даже  спілку  масоно-уголовників,  всі  писали  та  продовжують  писати  Україні,  «свої  закони»,  незважаючи  на  її  совість,  світогляд,  прагнення.
Коротка   суть  усіх  їхніх  законів  така,  пишуть  правові  акти  насильства,  щоб  красти  за  законом!
Усі  «приносили»  розтерзаній  українській  землі  свої  свободи,  часто  на  зброї.  Наприклад,  більшовики  дали  свободу  звільнивши  від  царизму,  потім  від  більшовицької  свободи  звільнили  народ  незалежники,  яких  зразу  потіснила   спілка  масоно-уголовників,  остані  принесли  не  просто  свободу,  а  демократичну  свободу  народу.
Аналіз  цеї  історії,  приводить  до  запитання,  якою  ж  буде  слідуюча  «свобода»  для  укаїнців?
Які  нові  правові  акти  насильства  з  іменем  свободи  впадуть  на  її  голову  завтра?
Закони  совістті  невіддільні  від  духовності  та  культури  народу.
Їх  небагато  цих  фундаментальних  законів  людської  совістті  та  культури,  26  із  них  я  уже  назвав  у  розділі  «Викривлення  Історії»,  вони  обєднані  загальною  назвою  «Люби  людей,  як  самого  себе».
Тоді  як  тимчасовий  акт  правового  насильства,  майже  усігда  суперечить,  і  духовностті,  і  культурі,  і  свободі  народу.
Закони  совісті   роблять  народ  вільним.  Здається  немає  нічого  простішого,  просто  виконуй  два  закони  «Не  кради»,  «Не  убивай»,  і  зразу  відпаде  потреба  в  законах  уголовного  кодексу,  законах  приватної  власності,  в  законах  утримання  війська,  в  законах  отримування   прибутку,  і  так  дальші,  у  більшості  тих  законів,  які  у  нас  зараз  відбирають  свободу.
Це  брехння,  що  чим  більше  законів  пишеться,  тим  більше  свободи.
Насправді  свободи  більше  там,  де  правових  законів  найменше,  а  найбільше  законів  совістті  і  культури  у  народу.
Правові   акти  насильства  заганяють  народ  у  рабство,  перетворюють  державу  у  велику   «вівчарнню» - (слово  взято  із  Протоколів...),  де  процвітає  насильство.
Тому  держава  де  повині  жити  вільні  люди,  стає  сучасною  вівчарнею   правого  насильства,  -  меншості  над  більшісттю.
Тої  меншості,  для  якої  «свобода  народу», стає  приватною  власністтю.

Між  совісттю  народу,  і  чужим  законом  насильства  над  народом,  усігда,  рано  чи  пізніше  виникає  конфлікт.
Народ  скидає  із  шиї  правове  насильство  і  стає  вільним.
Якщо  народу  не  вдається  скинути  кайдани  правового  насильства,  він  далі  живе  у  рабстві.
Але  найчастіше  буває  по  іншому,  народ  обманюють,  уся  перемога  народу  зводиться  до  того,  що  старі  правові  акти  насильства  заміняють  новими.  Об  такий  обман,   останій  раз  спіткнулася,  і  набила  собі  лоба  наша  Україна,  у  2004р. під  час  «Оранжевої  революції»,  коли  на  совість  народу  ніхто  не  зважав,  його  просто  у  «революцію»  обманули  законами.
Цей  правовий  обман,  на  жаль,  уже  можна  вважати  класикою  усіх  сучасних  «революцій».
Наприклад  у  Єгипті  в  2012р..  Не  вспів  народ  Єгипту  порадуватися  від  останьої  «демократичної  революції»,  відмити  руки  від  крові,  як  знову  нада  виходити  на  вулицю,  щоб  боротися   з  президентом  якому  дала  владу   «народна»  революція.  Боротися  з  його  новими  президенськими  законами.   В  Єгипті  все  відбувається  за  тим  сценарієм,  який  був  використаний  на  Україні.  Можна  сміливо  заявити,  що  єгиптяни  від  своєї  «демократичної  революції»,  пізніше  отримають  те  щой  українці.
Раз  ми  ведемо  мову  про  совість  народу,  то  ми  просто  зобовязані  звернути  увагу  на   «Старий  Заповіт»,  «Обявлення...»,  «Протоколи...»,  та  цілий  ряд  їхніх   вірних  послідовників – «віруючих»,  таких  як  секта  «Свідків  Єгови».
Вся  їхня  діяльність  має  пряме  відношення   до  совістті  людини.
Кінцева  їхння  мета,  отримати  владу  над  людством.
Виникає  запитання,  чи  можна  отримати  таку  владу?
Теоретично,  да.
Коли  виконати  дві  основні  умови.
Перше,  поставити  під  свій  контроль  усю  світову  економіку.
Друге,  і  можливо  найголовніше,  знищити,  совість,  світогляд,  культуру  усього  людства,  відкинути  його  на  декілька  тисячоліть  назад.
Десь  туди,  у  той  час,  коли  людина,  ще  не  знала  ні  совісті,  ні  культури,  ні  батьківщини,  ні  власної  історії,  більше  була  схожою  на  двуногу  тварину  ніж  на  людину.
З  таких  людиноподібних  істот,  яким  невідома  гідність,  самоповага,  розуміння  майбутнього,  справді  можна  створити  нову  «Світову  імперію».  Написати  цим  «гоям  і  баранам»  (слова  взяті  із  Протоколів...),  свої  правові  акти  насильства,  під  виглядом  свободи.
А  з  людей,  у  високому  розуміні   цього  слова,  імперії  не  отримаєш.
Бо  розум,  совість,  гідність,  світогляд,  культура  народу,  ніколи  не  дозволять  йому  надіти  на  себе  ланцюги  рабства.
Це  добре  зрозуміли   «24  старці  із  Сіонської  гори  в  Обявленні»,  вони  ж    Сіонські  мудреці  у  «Протоколах...»,  зрозуміли, і  почали  знищувати  совість  і  культуру  народів.
Повині  це  уже  зрозуміти  і  ми!
Якщо  хочемо  бути  вільними.
Знати, чому  так  люто  юдеї  ненавидять  Ісуса?
Ненависть  їхня  не  до  людини  Ісуса,  вони  ненавидять  Ісусів  гуманізм  та  свободолюбивий  погляд  у  майбутнє.
Який  став  нездоланою  перешкодою   на  їхній  дорозі.
Вільні,  свободолюбиві,  а  значить  не  скорені,  не  дозволять  створити  «світову  імперію»  юдейському  Єгові.
Єгова  особливою  мудрісттю  невідзначається,  діє  за  простою  логікою  любого  завойовника,  нескорених  потрібно  нищити,  кров  стине  від  жаху,  коли  читаєш   ці  войовничі  програми  боротьби  з  непокірними  у  «Біблії»,  «Обявленні...»,  «Протоколах...».
І  це  не  пусті  слова   погроз,  на  які  ми  далі  продовжуємо  закривати  очі.
За  цими  програмами   знищували  нашу  совість  і  гідність,  в  минулому,  нищать  зараз,  і  будуть  продовжувати  нищити  в  майбутньому.
До  того  часу,  доки  ми  не  засудимо  міжнародним  судом  це  розгнуздане  насильство,  не  захистимо  свою  совість,  гідність,  культуру.
Тоді  ці  закони  совісті  зроблять  нас  вільними,  якщо  до  того  часу  ми  їх   бездумно,  по  дурному,  не  втратимо.

Декілька  слів  про  останю  світову  кризу  2007-2012р..
 
Мене  дивує  боротьба  із  цею  кризою.
Усі  долають  кризу,  уряди,  держави,  банки,  політики,  і  при  цьому  ніхто  не  каже  звідкіля  узялося,  це  фінансове  лихо. 
Борються  невідомо  із  чим.
Ця  боротьба  подібна  до  лікування  людини,  яку  лікує  брехливий   лікар,  не  знаючи   її   хвороби. 
Такий  лікар  не  вилічить  людину.
Як  і  сліпа  боротьба  не  подолає  кризу.
Нада  встановити  діагноз  кризи,  як  діагноз  хворби.
Найти  виних  та  зацікавлених  у  кризі,  і  тоді  уже  вести  боротьбу.
Що  такі  зацікавлені  є,  це  підтверджують  «Протоколи...»:
«экономические  кризисы  были  нами  произведены  для  гоев  не  чем  иным,  как  извлечением  денег  из  обращения.  Громадные  капиталы  застаивались,  извлекая  деньги  из  государств,  которые  к  нам  же  и  были  вынуждены  обратиться  за  займами.  Эти  займы  отяготили  финансы  государства  платежами  %  и  закрепостили  их  названным  капиталом…».
Значить  остання  світова  криза,  відбулася  не  стихійно,  а  заплановано.
От  саме  з  цими   фінансовими  ділками  і  нада  вести  боротьбу,  і  чесно  пояснити  це  народу.

Студенти  і  особиста  свобода.

Моя  книга  написана  для  молоді.
А  студенти   це  лідери  молоді.
Студенти  здобувають   професійні   знання.                Та  цього   сучасній   молодій  людині  дуже  мало.
Крім  отриманої  професії,  нада  навчитися  бути  вільним.
Бо  уміння  отримати  особисту  свободу,  це  також  наука.
Наука  яку  нада  учити  самостійно,   тому   що  свободі   не   навчає  сучасний  вуз,  вузу  не  дозволяють  вчити  молодь  свободі.
А  між  тим  знання  про  особисту  свободу,  не  менш  важливі  як  знання  професійні.
Від  уміння  бути  вільним,  а  не  від  професії,  залежить  те,  в  якому  суспільстві  ви  будете  жити  завтра.
Якщо  молода  людина  після  вузу  стане  «освіченим»   продуктом  капіталізму, то   у  суспільство  прийде  за  словами  Шевченка,  «німий  кріпак»,  за  словами  апостола  Івана  «налякана  і  сліпа  людина».
Ці  німі  і  сліпі  кріпаки,  з  освітою,  стануть  скелетом  суспільства.
Які  не  зможуть  захистити  себе,  не  кажучи  уже  про  захист  свого  народу.
Їм  невідома  особиста  свобода,  а  значить  і  боротьба.
Єдине  що  вони  уміють,  це  заглядати  у  очі  хазяїна  і  вірно  по  холопському  служити  йому.
Отримавши  науковий   догмат  про  прибуток,  молодь  піде  у  виробництво,  і  почне  як  павук  витягувати  прибутки  з  економіки.
Тої  економіки  де  працюють   батьки,  сусіди,  друзі,  співгромадяни,  і       перетворить  їхнє  життя  у  пекло.   
Такі  студенти,  які  ні  разу  не  підняли  своєї  голови,  і  ні  разу  не  розправили  гордо  плечі,  завтра  зроблять  із  суспільства,  суспільство  наймитів,  і  самі   там   будуть   жити    наймитуючи!

Якщо  студент  у  свої  молоді  роки  отримає  науку  про  вільне  життя.
Стане   недоступним  як  висока  скала,  для  насильства  і  обману.
То  у  суспільство  прийдуть  зовсім  інші  молоді  спеціалісти.
Ці  лідери  молоді,  крім  знань,   принесуть  із  собою  дух  свободи.
Вони  піднімуть  і  навчать  молодь  боротися.
Зможуть   створити  нове  суспільство  -  вільної  праці.
Завдяки   їм,  суспільство  ніколи  не  буде  народом  з  покірних  наймитів.
Тому   я  звертаюся   саме  до  студентів.
Щоб  отримати  перемогу,  визволіть  з  неволі  робітничий  клас,  дайте  йому  знання  про  суспільство  вільної  праці,  про  економіку  без  прибутку.   
Коли  ця   могуча  сила  підніметься  і  гордо  розправить  свої  плечі,  відкажеться  працювати  на  прибуток  на  капітал,  ви  відкриєте  нову  сторінку  світової  історії.  Вашої  історії,  без  насильства  і  обману.

 Скажу  декілька  слів  про  храм.
Релігії  нас  переконують,  що  храмом  і  істиною  володіють  саме  вони.
Це  велика  неправда  нашого  часу.
Бо  храм  усігда  знаходиться  там,  де  молодість  пізнає  навколишній  світ. Через  знання  пізнається  істина,  а  не  через  віру,  і  богів.
 Ось  як  сказав  апостол  Філіп,  якого  можна  вважати  покровителем  молоді  і  студентів:
«Те  же,  кто  пребывает  в  истине,  исполняются  совершенства,  когда  вся  истина  откроется.  Ибо  истина  подобна  незнанию:  сокрытая  она  покоится  в  самой  себе,  но,  когда  она  открывается  и  познается,  ее  прославляют.
Насколько  могущественнее  она  незнания  и  заблуждения!
Она  дает  свободу.
Логос  сказал:  Если  вы  познаете  истину,  истина  сделает  вас  свободными.
Незнание  - это  рабство.
Знание – это  свобода.
Если  мы  познаем  истину,  мы  найдем  плоды  истины  в  нас  самих».
Як  бачите,  свобода  повина  бути  у  вузі,  бо  там  одночасно,  і  знання,  і  молодь.
Свобода  повина  буквально  літати  у  повітрі  серед  студентів,  тоді  вона  осяде  у  ваших  душах,  у  ваших  серцях.
Такі  студенти,  які  пізнали  істину  свободи:
підуть  у  суспільство,  і  зроблять  його  вільним!
підуть  у  економіку,  економіка  запрацює  для  людини!
підуть  у  науку,  наука  працюватиме  лише  для  миру!

Не  перетворюйте  вуз,  у  розсадник  холопства,  де  молодь  принижує  і  свободу  і  ітину,  від  чого  свобода  та  істина  вмирає.
Студент,  без  свободи,  це  безлика  людина  без  гідності  і  волі.
Тому  беріть  знання  лише  із  кристально  чесних  рук.
Памятайте. На  превеликий  жаль  сучасний  викладач  досить  часто,  сам  є  кріпаком   у  науці,  який  покірно  відпрацьовує  хазяйські  гроші.
Це  висновок  не  мій  особисто,  він  узятий  із  «Протоколів...»:
«С  целью  уничтожения  всяких  коллективных  сил,  мы  обезвредим  первую  ступень  колективизма – университеты,  перевоспитав  их  в  новом  направлении.
Их  начальства  и  профессора  будут  подготовляемы  для  своего  дела  подробными  тайными  программами  действий,  от  которых  они  безнаказанно  не  отступят  ни  на  йоту.  Они  будут  назначаться  с  особой  осторожностью  и  будут  поставлены  в  полную  зависимость  от  правилельства».
Це  лише  початок  16  протоколу,  який  повинен  знати,  і  розуміти  кожний  студент.
Вільний  народжує  вільного.
Кріпак  народжує  кріпака,  ці  дві  старі  істини  добре  засвоїли  юдеї.
Їх  также  добре  повині   знати  і  студенти.
Знати,  що  викладач  кріпак  нечесно  поступає  із  студентами,  він  невідкриває  нових  знань  які  дають  молоді  свободу,  а   через  знання  загонить  молодь  у  кріпацьку  неволю.
Особливо  в  таких  науках   як,  філософія,  економіка,  політекономіка,  історія,  право,  суспільствознавство,  релігія,  політика, бізнес,  фінанси,  банки, і  так  дальші.
Тут  сучасні  викладачі  кріпаки,  часто  з  високими  ступенями,  докторів,  професорів,  академіків,  добре  попрацювали. 
За  остані  20  років  по  новому  переписали  майже  усі  підручники  для  студентів  вузів.
Переписали  не  для  того  щоб  молодь,  всестороньо  пізнавала  навколишній  світ,  а  лише  для  того,  щоб  догодити  новим   хазяям  світового  капіталу,  простіше  сказати  юдо-масонам.
Від  цього  наука  стала  кривою,  і  однобокою  брехнею,  за  яку  платять  гарні  гроші  кріпакам  науковцям.
І  молодь  від  цеї  однобокої  науки,  стає  надійним  продуктом  для  капіталізму, -  сліпим  та  «освіченим»  кріпаком,  (найнятим  робітником).
Ви  ж  повині   пізнавати   іншу  науку,  інший  світ,  про  який  мовчать  кріпаки  науковці.  Світ  в  якому  будете  жити  без  хазяїв,  самостійно,  а  значить  вільно.

Хочу  студентам  нагадати  один  історичний  факт,  на  який   вони  мало  звертають  уваги,  і  дарма.
Бо  це  була  перша  велика  перемога  студентів!
Мова  йде  про  революцію  «Красный  май»,  1968року,  яка  починалася  у  Франції,  а  потім  продовжилася  у  Італії,  Німечині,  Бельгії,  Іспанії,  і  даже  частково  у  США.
Розпочали  цю  революцію  студенти  Французьких  вузів,  студентів  підтримали  службовці  і  робітники.  Відбувся  загальний  страйк  протесту,  в  якому  взяли  участь  10  міліонів  французів.
Більш  детально   події  тих  днів,  досить  легко  можна  знайти  у  інтернеті.
Я   хочу  звернути  увагу  не  скільки  на  самі  події  які  мали  місце  у  Франції,  там  були  свої  перемоги,  були  і  помилки.
А  на   той   факт,  що  революція   стала   результатом   вільнодумства  молоді,  яка  зуміла  розправити  свої  плечі,  обєдналася  колективно,  чого  так  бояться  юдеї.
В  той  час,  у  французьких  вузах  у  воздусі  літав   дух  свободи,  про  який  я  веду  мову,  і  ця  свобода   у  головах  молодих  людей,  стала  протестом  проти  насильства  капіталізму.
Образно  кажучи,  у  темряві  Європи  яка  пережила  дві  Світові  війни,  вперше  засіяло  світло.
У  вузах  де  у  воздусі  продовжує   літати   дух   холопства,  студенти  не  піднімають  голови,  не  розправляють  плечі,  не  борються,  не  роблять  революцій.
Це  уже  «перевиховані  у  іншому  напрямку» студенти,  про  яких  16  сіонський  протокол  з  презирством  пише  дальші:
«Система  обуздания  мысли  уже  в  действии,  в  так  называемой  системе  наглядного  обучения,  имеющей  превратить  гоев  в  немыслящих,  послушных  животных,  ожидающих  наглядности,  чтобы  сообразить  ее…».

Саме  тому,  революцію   вільнолюбивих   студентів  Франції, я  ставлю  вище  усіх  революцій,  які  мені  відомі,  буржуазні  Англійські  та  Французькі,  Російську  1917р.,  сучасні  демократичні  у  Лівії,  Єгипті,  Сірії,  і  всі  інші.  Ці  революції  навязані  народам  силою,  там   відбувається   лише  одне,  заміна  одного  хазяїна  на  іншого.  Народу  у  цих  революціях  відведена  роль  статиста,  помітингувати,  покричати  про  свободу,  постріляти  у  своїх  співгромадян. Рабство  після  цих  революцій  остається   незміним.
Тоді  як  у  Франції,  та  у  Європі  після  подій  1968р. політично-економічна  система  не  помінялася.
 Відбулося  інше  і  набагато  важливіше, виросло  ціле  покоління  нових  людей   які   в  собі   несли   дух  свободи  та  колективізму.
Це  мало  свої  наслідки,  Європа  в  остані  30-40р,  мала  капіталізм,  з  «людським  лицем»,  як  сказав  наш  один  політик.
І  це  «людське  лице»  появилося  у  Європі, не  тому,  що  капіталісти,  і  банкіри  раптом  стали  щедрими  дядечками,  так  полюбили  європейців,  що  почали   віддавати  їм  свої  прибутки  добровільно.
Європа  отримала  гарне  життя   тому,  що  молодь   тих  подій  1968р.  заставила  працювати  капітал  Європи  на  себе,  урізала  прибутки,  та  відібрала  гарний   кусок  на  заробітні  плати  і  бюджет. 
Ось  це,  і  є   головне,  у  революції  «Красный  май»,  на  що  я   звертаю   увагу    студентів.
Учитися  особистої  свободи   та  боротьби  є  у  кого,  булоб  бажання.
Крім  того   перед  сучасною  молодю   поставлено  нову  задачу,  потрібно   учитися  отримувати   не  лише  часткові  перемоги,  як  було  1968р.,  а  отримати  остаточну  і  повну  перемогу,   повністю-100%  знищивши  прибуток  у  економіці.
На  жаль  сучасна  молодь  Європи,  як  молодь  та  студенти  України,  не  підтримують   вільний  дух  своїх  батьків  та  їхні   завоювання.  А  лише  покірно  служать.
Образно  кажучи  сучасна  молодь  тушить  те  світло  свободи,  яке  запалили  їхні  батьки  у  Європі!
А  тому  капіталізм  «з  людським  лицем»,  почав  виявляти  «вовчий  оскал»  і  пішов  у  наступ,  почав  відвойовувати  у  сучасної  молоді,   заробітні  плати,   стипендії,  медицину,  безплатне  навчання,  та  лишати  молодь  роботи,  перетворюючи  у  дешеву  робочу  силу.
Молодь  почала  приносити  гарні  прибутки  капіталізму.

Кінофільм  «Железная  леди».

Подивився  кінофільм  про  премєр  міністра  Англії  маргарет  Течар,  і  був  приємно  вражений.
Все,  що  казала  і  робила,  ця  жінка  не  було  чимось  новим,  все  майже  дослівно  відповідало  «Протоколам  Сіонських  мудреців».
Перед  нами  слабовольний  політик,  який  вірно  служить  масонам.  Саме  за  цю  віданість  масонам,  а  не  народу  Англії,  вона   і  отримала  свою  кличку  «Железной  леди».  Народ  вона  ненавидить.
Самій  Течер  як  особистості, політика  потрібна  лише  для  власного  самолюбства.  Як  це  часто  буває,  хтось  із  знайомих  подруг  принизив  її  в  молодості,  хвороблива  гордість  рішила  отримати  верх,  любою  ціною.  Такі   люди  ціна  знахідка  для  політики.
Духовність  цього  державного  діяча,   вихована  на  «Гімні  насильства»,  вона  вірить  у  кожну  строчку  цього  гімну.  Тому  з  такою  бездумною  легкістю,  принижує,  обзиває,  зверхньо  ставиться   до  людей,  до  народів,  дає  приказ   їх  убивати.
І  саме  головне.
Я  до  цього   неодноразово   читав  текст  «Протоколів...»,  і  як  кожний  читаючий   на  основі  власної  уяви  робив  висновки.
Та  уявати,   це  зовсім  не  те,  що  побачити   в  дійсності.
А  тут   у  кінофільмі,  удалося  побачити  реально,  як  діє  світогляд  «Протоколів  Сіонських  мудреців»,  на  голову  та   розум.  Як  з  «Сіонською   мудрісттю»  поступають  політики,  як  при  цьому  веде  себе  народ.
  Саме  за  це,  дяка  творцям  фільму,  бо  не  часто  така  правда  прориваїться  на  екрани.

Як  дві  сестри  ненавидять  одна   одну!

Мова  іде  про  ненависть  між   релігією  юдейства,  та  християнства.
Які,  поклоняються  одному  Богу  Єгові,  та  тримають  у  руках  одну  і  туж  книгу  Мойсея,   «Старий  Заповіт».
Признають  одних  і  тих  же  пророків,  Авраама,  Ісака,  Якова,  Мойсея,  Соломона   і   всіх  інших.
І  в  тойже  час  юдеї  пишуть  ось  таке:
«Орел  иудейства  Маймонид  пишет:  «велено  собственными  руками  умерщвлять  измеников  Израиля  и  ощепенцев  как  Исуса  Назаретсского  и  его  последователей  и  ввергать  ихъ  на  дно  пропасти».  Взято  із,  «Нравственное  богословие  евреев  талмудистов  Протоиерея  Л. Ковальницкого. 1898г.».
Така  ж  мета  і  у  юдейських  масонів,  записана  у  «Протоколах...»:
«...следовательно,  нас  только  годы  отделяют  от  момента  полного  крушения  христианской  религии».
Це  не  просто   заклик  знищувати  релігію,  ви  подивіться  кого  мають  знищити,  своїх  єдиновірців  в  єдиного  Бога  Єгову.
Просто  якась   маячння!
Тому  я  ніяк  не  візьму  в  толк,  чим  християни  відрізняються  від  юдеїв?   
Бо   якщо  признати,  що  ця   відміність  між  ними  існує,  то  нада  признати,  що  Маймонід  не  признавав  ні  Авраама,  ні  Ісака,  ні  Якова,  ні  Соломона,  ні  Мойсея,  ні  Єгову,  в  яких  вірять  християни. 
Тоді  справді  буде  відміність.
Відміність  у  тому,  що  Маймонід  творив  якусь  свою  нову  Маймонідівську  релігію,  без  усих  вище  названих  автроитетів  із  «Старого  заповіту».
І  ця  Маймонідівська  релігія,  поза  Богом  Єговою,  поза  Біблією,  і  по  за  «Старим  заповітом»,  вимагає  знищення  християнства.
 
Освята  Війни,  і  «чиста  совість».

«Всякий,  кто  проливает  кров  нечестивых,  столь  же  угоден  Богу  как  и  приносящий  ему  жертву». 
Взято  мною  із:  «Христиане  в  талмуде  єврейском,  или  тайны  равинського  учения  о  христианах,  Римско  католическая  Духовная  академия,  в  Петербурге,  1911г.».
Це  слова,  які  були  сказані  мільярди  разів  у  світовій  історії.
Які  чути  і  внаш  час,  у  різних  частинах  планети.
Особливість  цих  слів  у  тому,  що  вони  двуликі.
Це  одночасно  заклик  до  війни,  і  очищення  власної  совістті.
Самим  підлим   є  те,  що  такі  слова  кажуть  не  одні  солдати,  та  терористи,  потенційні  убивці.
Цими   словами   храмові  священики,  в  усіх  кінцях  світу,  від  імені  своїх  Богів,  як  і  юдеї,  освячують  убивство.                І  убивці,  стають  героями  перед  Богами.
Так  світові  релігії  грубо  топчуться  по  духовності  земної  цивилізації,  принижують  Бога,  якщо  він  дійно  існує  десь  там  у  небесах. 

Світові  війни   запрограмовано!

І   досить  таки  давно.
І  не  тільки  одні  війни,  ай  розповсюдження  хвороб,  ядовитих  речовин,  всього,  що  може  нашкодити  людині.
Я  зацитую  «Обявлення»,  цю  стару  копію  для  нових  сучасних  «Протоколів...»:
«Ідіть,  і  вилийте  на  землю  сім  чаш  гніву  Божого!»
1-ша  чаша:
«І  шкідливі  та  люті  болячки  обсіли  людей».
2-га  чаша:
«І  сталася  кров,  немов  у  мерця, - і  кожна  істота  жива  вмерла  в  морі».
3-тя  чаша:
«Третій  же  ангол  вилив  чашу  свою  на  річки  та  водні  джерела, - і  сталася  кров».
Зразу   іде  пояснення  навіщо  ця  помста,  вода  перетворена  на  кров.
Виявлляється  так  Вседержитель  мстить  тим,  що  «пролили  кров  святих  та  пророків».
І  далі  Вседержитель  сам  себе  за  це  похвалив:
  «Правдиві  й  справедливі  суди  Твої!»
4-та  чаша:
«А  ангол  четвертий  вилив  свою  чашу  на  сонце».
«І  дано  йому  палити  людей  огнем».
5-та  чаша:
«А  пятий  ангол  вилив  чашу  свою  на  престол  звірини.  І  затьмарилось  царство  її,  і  люди  від  болю  кусали  свої  язики».
Тут  саме  незрозуміле,   навіщо  Бог   мстив  звірині?
Але  якщо  згадати  війни  Ісуса  Навина,  то  дивуватися  немає  із  чого,  там  досить  часто  вибивали  народи,  разом  із  тваринами,  отавляли  собі  лише  одне  золото.
Хоч  це  можна  розуміти  і  по  іншому,  винищували  звірину  для  того,  щоб  люди  з  голоду  «кусали  свої  язики»,  це   спланований   голодомор.
6-та  чаша.
Війна  з  «царами  усього  світу»:
«...це  духи  демонські,  що  чинять  ознаки.  Вони  виходять  до  царів  усього  світу,  щоб  зібрати  їх  на   війну  того  великого  дня  Вседержителя  Бога.
І  зібрав  їх  на  місце,  яке  по  єврейськи  зветься  Армагедон».
Після  того,  як  Вседержитель,  нашкодить   народам,  війнами,  хворобами,  сонцем,  голодом,  і іншим  злом,  кровю,  бідністю,  сльозами,  втратою  свободи,  відбудеться  найдивовижніше,  і  одночасно  найдикіше  у  світовій  історії.
7-ма  чаша:
«Сьомий  же  ангол  вилив  чашу  свою  на  повітря.  І  голос  гучний  залунав  від  небесного  храму  з  престолу,  говорячи:  «Сталося!»
Вседержитель  буде  святкувати  перемогу  у  «небесному  престолі»,  і  радісно  кричати   звідтіля   «Сталося!».
Читаючи  усе  це,  нам  з  вами  є  над  чим  добре  задуматися!
І  зробити  усе,  щоб  Вседержитель  не  зміг  ніколи  отримати  перемоги,  і  кричати  з  дикунською  радістю  палача  «Сталося!».

1-ша  чаша  Божого  гніву.

Розглянемо  її  окремо.
Нагадаю,  що  розповсюдженням  хвороб  займався  ще  Мойсей,  у  «Старому  заповіті».  Поєднання  політики  (в  той  час  релігії)  і  хвороби,  його  дітище.  Мойсей  насилав  жаби,  воші,  рої  мух,  моровицю,  гнояки,  як  на  людей  так  і  на  тварин. Читайте  це  у  «Книзі  вихід»,  з  7-9  розділ.
Це  беззаперечний  факт  страшного  насильства,  якому  немає  оправдання,  незважаючи  на  віддалений  час. 
«Обявлення...»  лише  продовжило  цю  підлу  політику:
«І  пішов  перший  ангол,  і  вилив  на  землю  чашу  свою.
І  шкідливі  та  люті   болячки  обсіли  людей». (Об. 16:2).
Перед  нами  новий,  тепер  уже   юдейсько-християський  заклик  до  розповсюджування  різноманітних,  страшних   та  «лютих»  хвороб.
Цього  заклику   вбивати   хворобою  людину,  можна  булоб  і  незамічати,  як  не  замічають  політики  та  релійні  левіти-священики.
Політики  президенти  кладуть  руку  на  «Новий  Заповіт»,  і  ним  приносять  присягу.
Співають єлейно  святим  голосом  про  Божу  любов  у  храмі  священики,  тримаючи  у  руках  «Обявлення...».
Запитайте  у  них,  чим  вони  клянуться?
Про  яку  саме  любов  співають?
Та  я  хочу  відмітити  слідуюче.
Справа  у  тому,  що   божий  гнів  не  закінчується,  «Старим  Заповітом»  та  «Обявленням»,  підлість  виявилася  живучою.
1-ша  чаша   розповсюдження  хвороб  яку  почав  виливати  ще  Мойсей,  не  закрилася.  А   далі   виливаїться   із  сучасних  «Протоколів...».
Зацитую  цю  сучасну  Сіонську  мудрість:
«Взгляните  на  заспиртованных  животных,  одурманеных  вином,  право  на  безмерное  употребление  которого  дано  вместе  со  свободой.
Народы  гоев  одурманены  спиртными  напитками».
Читачам  нагадаю,  що  сучасна  медицина  таке  пянство  називає  хворобою  людини.
Крім  того  стає  зрозумілим  навіщо  декілька  століть  підряд  споювали  Росію,  в  тому  числі  і  українців,  чому  майже  у  кожнім  шинку  хазяйнував  юдей.  Не  став  винятком  і  бувший  СССР.
Продовжується   ця  реклама  анкоголю,  ів  сучасній  Україні.
Далі:
«Необходимо  непрестано  мутить  во  всех  странах  …  чтобы  переутомить  всех  разладом …»
До  цього  безладу  відноситься  і:
«прививка  болезней».
Хто  мало – мальськи  цікавиться  житям  навкруг  себе,  той  знає,  що  це  не  пусті  слова  угрози.  Зараз  працюють  підпільні  лаболаторії  в  багатьох  країнах  світу  над  бактеріологічною  зброєю,  ушкодженням   ДНК  людини,  психотропною  зброєю,  і  невідо  чим  іще.
Останьою  такою  хворобою  із  лаболаторії,  привитою  людині,  усе  частіше  науковці  називають  снід.

Джерело   сучасного  тероризму.

Тероризм,  як  і  війни  також  заплановані.
Про  це  свідчить   «Протоколи...»,  по  новому  переписані  із  старої  копії  «Обявлення».
У  «Протоколах...»  уже  немає  семи  чаш  гніву,  звірини,  змія  диявола,  семи  анголів  покарання,  великої  розпусниці,  і  всього  іншого.
Зате  зберігся  дух  ненависті  Вседержителя  та  Його  основна  мета:
«Ум  гоев  человечески  не  развит».
«Чисто  животный  ум  гоев  не  стособен  к  анализу  и  наблюдению,  а  тем  более  к  предвидению  того,  к  чему  может  клониться  известная  постановка  вопроса».
Тому   гоям  було  придумано  сучасні,  якщо  можна  так  сказати  «цивилізовані»  кари  на  голову,  інфляції,  кризи,  голод,  розповсюдження  пянства  та  парнографії,  роповсюдження  хвороб,  продажну  політику  та  владу,  а   також  війни  та  тероризм.  З  таким  розрахунком,  «що  нерозвинений  розум»  гоїв  цього  незрозуміє.
Та  хоч  я  і  гой,  з  «нерозвиненим  розумом»,  все   таки  добре  зрозумів  цю  політику.
Тероризм  спланували,  щоб  дальші  недавати  народам  спокою,  до  того  часу,  доки  з  божого  престолу  не  буде  крику  «Сталося»:
«мы  не  дадим  им  мира,  пока  они  не  признают  нашего  интернационального  сверхправительства  открыто,  с  покорностью».
Як  це  робиться   можна   можна   при  бажані   знайти  у  «Протоколах...»: «Наше  государство,  шествуя  путем  мирного  завоевания,  имеет  право  заменить  ужасы  войны  менее  заметными  и  более  целесообразными  казнями,  которыми  надобно  поддерживать  террор,  располагающий  к  слепому  послушанию».
«От  нас   исходит  всеохватывающий  террор.  У  нес  в  услужении  люди  всех  мнений,  всех  доктрин:  реставраторы  монархии,  демагоги  социалисты,  коммунары  и  всякие  утописты.  Мы  всех   запрагли  в  работу:  каждый  из  них  с  своей  стороны  подтачивает  последние  остатки  власти,  старается  свергнуть  все  установленные  порядки. Этими  действиями  все  государства  замучены;  они  взывают  к  покою,  готовы  ради  мира  жертвовать  всем;  но  мы  не  дадим  им  мира,  пока  они  не  признают  нашего  интернационального  сверхправительства  открыто,  с  покорностью».
Ось  вона  істина  причина  тероризму,  до  якого  не  мають  ніякого  відношення  ні  народи,  ні  держави. 
Тероризм  робиться  і  ініціативи  і  на  гроші  юдейських  масонів.  Робиться  тайно,  але  так,  що  народи,  держави,  їх  лідери,  окремі  люди,   стають  терористами.  За  прикладами  ходити  далеко  не  нада.
У  Іраці,  весь  народ  від  малого  до  великого,  обявили  терористами,  убили  Хусейна,  а  атомної  зброї  так  і  не  знайшли.
У  Лівії   під  виглядом   революції  за  свободу,  убили  «терориста»  Кадафі,  і  поставили  під  свій  контроль  нафтові  родовища.
До  таких  непокірних  «терористів», зараз   відноситься  президент  Лукашенко,  та  держава  Іран,  яку  готові  бомбити.
Найнеприємніше  у  цій  терористичній  політиці  масонів  є  те,  що  на 
їхній  стороні,  стоять  США,  ООН,  та  НАТО. 
Саме  їхніми  руками  масони,  роблять  саму  грязну  роботу.
 
Голодомори  України.

Також  мають  пряме  відношення  до  Сіонського  Господа.
Я  нігде,  і  ніколи,   не  зустрічав  закликів  морити  людей  голодом.
Це  собі  в  одностороньому  порядку,  дозволяє  лише  один  Господь  Вседержитель,  із  «Обявлення».
«І  я  глянув,  -  і  ось  кінь  чалий.
А  той,  хто  на  ньому  сидів,  на  імя  йому  Смерть,
За  ним  же  слідом  ішов  Ад.
І  дана  їм  влада  була  на  четвертій  частині  землі  забивати  мечем,  і  голодом,  і  мором,  і  земними  звірами».
Ця  юдейсько-християнська  книжка  для  «віруючих»,  присвоїла  собі  право   розпоряджатися  чужою  долею,  нести  народам  Смерть  і  Ад.
Одним  із  видів  найстрашнішої  Смерті,  вони  обрали  голодомор.
Хто  знайомий  із  історією,  той  знає,  що   Комуністична  партія,  була  повязана  із  юдейськими  масонами.
Про  це  пише  Дуглас  Рід  у  книзі  «Спор  о  сионе».
Голодомор  українців,  на  совісті  цих  Московських  масоно-комуністів.
До  сьогднішнього  дня,  нам  ще  невідомо,  навіщо  мстили  Українцям?
Яку  перед  собою  ставили  ціль?
Хотілосяб,  щоб  історики  розкрили  рота  та  дали  зрозуміле  пояснення.
З  того,  що  мені  особисто  удалося  знайти  у  літературі,  виходить  слідуюче:  нищили  українців,  готовили  територію,  чи  то  під  новий  Єрусалим,  чи  то  під  Ізраїль,  якого  в  той  час  небуло  на  карті  світу.
Та  дуже  вже  великим  був  наш  народ,  не  змогли   повністю  знищити  голодом.
Можлива  і  така  версія,  Сталін,  за  прикладом  біблійного  Йосипа,  голодомором   зламав  опір  ураїнського  селянства,  щоб  загнати  у  колгоспи.
З  економічної  точки  зору  голодомори,   дурниця  якої  собі  не  міг  позволити  ні  один   розумний  хазяїн  в  історії.  Який  би  винищив  майже  дармову  робочу  силу,  в  той  час  коли  країна  розвивалася,  і  вимагала  мільйонів  робочих  рук.  Бо  йшли  перша  1929р., та  друга  1933р. пятирічки,  які  нада  було  виконувати  «достроково».
Ту  мишину  політичну  возню  яка  зараз  розгорнута  навколо  голодоморів,  я  не  сприймаю  серйозно.  Політики  на  голодоморах   заробляють  собі  політичні  дивіденти.
Що  Сталін  і  комуністична  партія  вині  у  голодоморах,  я  наприклад  знав,  ще  з  дитинства,  бо  ця  історія  врізалася  в  душу  Українського  народу,  передається  з  покоління  в  покоління.  Як  за  кусок  хліба  рискували  житям  розказував  мені  батько.
Мало  назвати  убивцю  убивцею,  а  злодія  злодієм,  нада  пояснити   ту  духовну  атмосферу  в  якій  звичайні  люди стають  убивцями  і  злодіями. 
Як  виникла  ця  дика,  розгнуздана,  «духовна  вседозволеність»,  яка  розпочала  свій  Смертельний  шабаш,  і   «винищила»  мільйони  не  виних  людей  України. 
На  такі  звірства  які  були  на  Україні,  не  піде,  ні  зичайна  людина,  ні  партія,  таке   можуть  спланувати  лише  високоорганізовані  фанатики  які  добре  знають,  що  не  понесуть  відповідальності  за  злочини.
Крім  того,  хотілосяб  почути  думку  соціологів,  юристів,  психологів,  про  цитований  вище  абзац  із  «Обявлення»,  чи  здрові  психічно   були   ті  люди,  які  писали  таку  науку  «віруючим»,  і  не  де  небудь,  а  в  самому  Царстві  Бога. 
Якби  Український  народ  собі  у  конституцію  записав  такі  угрози:
«І  дана   нам  влада  на  четвертій  частині  землі  забивати  мечем,  і  голодом,  і  мором,  і  земними  звірами».
Чи:
«Дана  влада  українцям  розповсюджувати  «люті  болячки».
Нас  би  світова  спільнота  в  важалаб  несповна  розуму.
Тим  більше,  що  підписаний  міжнародний  договір,  про   заборону  бактеріологічної  зброї.
На  релігії  не  розповсюджуються  ці  міжнародні  зобовязання. 
Ми  чомусь  дозволяїмо  релігіям,  будувати  свої  Царства,  на  крові,  і  смерті.
Більше  того  за  угрозу  убивства  карають  сучасні  закони. 
А  тут  маємо   відкриту  пропогада  насильства,  проти  людства,  і  ніякої  протидії.               
Богам  лихварям,  ми  дозволяємо  все.
Саме  в  цій,  як  духовно,  так  і  психічно,  нездоровій  релігійній   атмосфері  виховуємо  молодь.
І  до   нас,  це  повертається   страшними  трагедіями.
Голодомор  не  єдина  трагедія  яка  мала  місце  на  Україні.
Тіж  самі  безкарні  Московські  фанатики  при  владі,  у  травні  1944 року,  провели  депортацію  народів  Криму,  готовили  місце  для  «Кримської  Каліфорнії»,  51  штату  США,  в  який  мали  переселити  євреїв.
Про  це  написала  газета  газета  «Антенна»  №1(575) 14. 01. 2009г.,  у  статті  «Как  Крым  чуть  не  стал  Израилем». 

Навіщо  юдеям  другий,  «Новий  Єрусалим»?

В  «Обявленні...»  у  21  розділі,  написано  слідуюче:
«І  я,  Іван,  бачив  місто  святе,  Новий  Єрусалим,
що  сходив  із  неба  від  Бога».
«А  місто  чотирикутнє,  а  довжина  його  така,  як  і  ширина.
І  він  зміряв  місто  тростиною  на  дванадцять  тисяч  стадій;  довжина,  і  ширина,  і  вишина  його  рівні».
Читаючи  ці  слова,  я   розумів  їх  так.
Приблизно  у  четвертому  столітті,  коли  писалося  «Обявлення...»,  юдеї  були   розкидані  по  всій  Європі,  а  також  Азії  та  Африці,  вони  не  мали  своєї  держави,  не  мали  власної  столиці.
Тому  закономірно,  що   юдеї  ставили  собі   мету,  відновити  державність,  так  і  появився   Новий  Єрусалим  в  «Обявленні...»:
«Оселя  Бога  з  людьми.
Вони  будуть  народом  Його,
І  сам  Бог  буде  з  ними».
У  1948  році  на  карті  світу,  появилося  нова  держава,  із  столицею  Єрусалим.
Здвалося,  це  питаня  вирішене  остаточно.
Юдеї  добилися  свого,  отримали  Єрусалим.
Так  думав  я,  доки  мені  не  попала  до  рук  книжка  секти  «Свідків  Єгови»,  «Откровение  его  грандиозный  апогей  близок!».
Як  не  дивно,  там  знову   ведеться  мова  про  Єрусалим.
Якийсь  зовсім  інший,  не   той,   що   уже  мають  юдеї  в  Ізраїлі. 
Ось  що  я  прочитав:
«Новый  Иэрусалим  представляет   величественую  организацию,  предназначенную  для  осуществления  вечного  замысла  Бога.
Это  Царство  Эговы».
Виявляється  мова  іде  зовсім  не  про  столицю  держави,  як  наївно  думав  я.                Єрусалим  це  лише  словесна  ширма,  за  якою  ховають   більш  широкі  геополітичні  замисли  юдейського  Єгови.
Поражає  також  величина,  чи   то  нового  міста,  чи  то  «організації»:
«Он  представляет  собой  идеальный  куб  со  стороной  в  12  000 стадий  (2 200 километров).
Эго  площадь  приблизительно  в  14  раз  превышалабы  територию    современого  Израиля».
Тут   знову   виникає  запитання?
Де,  в  якому  місці   планети,  заплановано  будувати  цей  «Новий  Єрусалим»?   Бо  сучасна  площа  Ізраїлю  юдейським  замислам  явно  невідповідає,  або  територію  Ізраїлю  нада   розширити   майже  у  14  раз,  або  шукати  нову   площу.
Ця  площа   відповідає  території  сучасної  України,  Франції,  чи  площам  інших   великих  держав.   
Те  що  зараз  відбувається  на  Україні,  змусює  замислитися,  не   повторюється  стара  історія  1933-37років.  Коли   територію  України,  зараз  уже  тайно,  знову   звільняють,  буквально  зачищають,  під  «Новий  Єрусалим»?  Де  буде  нова:
«Оселя  Бога  з  людьми.
Вони  будуть  народом  Його,
І  сам  Бог  буде  з  ними».
Тільки  там  не  буде  місця  українцям!
Про  що  попереджає  нас  Єдуард  Ходос.
«І  тоді  прийде  кінець!  (Мат. 24:14).
Кінець  українській   нації!

Пісьмо  товаришеві.

Здрастуй   Сергій  Петрович.
Довго  думав,  писати  тобі  знову  чи  ні.
І  все  таки  вирішив  написати,   ще  один  раз.
Але  на  цей  раз  досить  коротко,  подаю  лише  один  розділ,  всього  25  сторінок.   З  таким  розрохунком,  щоб  не  відбирати  твій  дорогоціний  час  у  боротьбі  за  нашу  многострадальну  Україну.
Посилаю  тобі  саме  основне,  математичну  онову,   а  не  пустопорожнню   балаканину,  на  якій   я   роблю  всі  свої  висновки,  того  майбутнього  яке  я  називаю  «Вільною  працею,  чи  економікою  без  прибутку».  Щоб  ти  накінець  зрозумів,  що  я   відстоюю.
Уяви  собі,  що  і  мені  небайдужа  доля  України   та  майбутннє  моїх  дітей  і  внуків.  Небайдуже,  що  я  їм  оставлю  після  себе.
Саме  тому  помимо  своєї  волі   взявся  за  перо  у  пятдесят  років,  не   тішити   своє  самолюбство   чи   шукати   слави,  бо  цього  за  мене  не  напише  ніхто.
Якби  цю  справу  продовжив  хтось  інший  я  лише  полегшено  зітхнувби.
Моя  боротьба,  як  я  її  розумію,  це  не   вітер  пустих  балачок,   про  любов  до  народу,  до  Ураїни,  до  цивілізації  людства.
Шатає  цей  «вітер  любові»  дерево  насильства  брехні  та  обману  уже  не  одне  століття  не  одне  тисячоліття.  А  лиходії  від  цього  не  зникають,  і  життя   не   покращується. Запроданці  вроді  твого  Віктора  (з  книги),  «которые  привыкли  исполнять  свою  административною  роботу,  не  задаваясь  мыслью,  чего  ею  надо  достигнуть,  не  думая  о  том,  на  что  она  нужна»,  з  собачою   відданістю  лиходіям,  та  з  «любовю  до  України»,  дають  вам  потішитися,  покритикувати,  накінець  поплакатися   про  тяжку  нашу  долю.  Тим  більше  що  така  критика,  як  кажуть,  фундаментально  народу  не  дає  абсолютно  нічого  нового.  Це  лише  «полная  свобода  свободоговорения»,  згідно  плану  12  «Протоколу  Сіонських  мудреців».   
Тому   дерево  насильства  продовжує  стояти,  ще  більше  розростаючись по  усій  планеті.                А  нада  дерево  насильства  зрубувати  під  корінь,  щоб   той  обман  який   нас  зараз  окутує  зникнув  геть.
Для  цього  є  усі  умови  у  наші  дні,  і  в  області  людської  праці,  ів  області  духовностті.
Нада  лише  взяти  саме  найкраще,  що  має  людство,  очистити  від  брехні   і   бруду,  як  у  економіці  так  ів  духовностті,   обєднати   в  єдине  ціле  працю  та  особисту  свободу,   і  вернути  молоді  «третього  тисячліття».
На  першому  місті   у   економіці,  якраз   і  стоїть  «Капітал»,  який  захищає  працю.  Той  «Капітал»,  з  якого  ви  потішаєтеся,  не  розібравшись  у  ньому  по  сутті,  який  пролежав  150  років   впусту,  за  яким  надалеке  майбутнє.  Бо  це  ключ  до  боротьби,  про  що  я   показав   в  окремому  розділі  «Класової  боротьби».
На  першому  містті  у  духовностті,  повинен  стати  гуманізм  цивилізації  на  основах  особистої  свободи,  відомий  нам  з  вчення  Ісуса  Христа,  а  не  сучасні  ідеології  церков,  релігій,  політики,  масонства,  і  різних  пройдисвітів  заради  влади.  Духовностті   я  посвятив  усю  другу  частину  книги,   стараючись  питання  віри  та  свободи   підняти   на  наукову  основу, (цього   нового   варіанту  здається   у  тебе  немає,  він  написаний  пізніше).   Показав,  що  місце  свободи  не  у  конституціях  (державах),  революціях,  релігіях  і  так  дальші,  місце  свободи   у  голові  у  розумі  людини. 
Саме  особиста  свобода  є  тим  надійним  щитом  який  захищає  віру  людини  від  духовного  бруду,  і  не  дозволяє  працювати  на  чужі  прибутки.
Ось   такими   питаннями,  самотужки,  на  мій  превеликий  жаль,  я  і  займаюся,  і  дасть  Бог  доведу  задумане  до  кінця.
Власне  на  папері  все  уже  написано,   питання  лише  у  тому  як   донести  молоді  свої  думки?
Тому  якщо   надумаєш  стати   на   шлях   нищення  брехні,    то   позвони,  допоможеш,  бо  робота  у  цьому  напрямку  лише  починається.
Сергію  я  чудово  розумію  реальність,  ти,   і  тисячі  таких  як  ти,  люблячи  українця,  його  соловїну  мову,  садки  вишневі  коло  хати  і  так  дальші,   уміють  з  цього  самого  українця  отримувати  дармову  лихву-прибуток,  ато  і  відібрати   останє.
Власна  вигода,   вона  понад  усе!
Байдуже,  що  ця  лихва   отримана  брехнею  яка  нас  оточує,  цого  ви  якось  дивно  навчилися  незамічати.  Бачите  кругом  усю  неправду,  тільки   не  себе   у  цій   брехні   над  своїми   земляками   українцями.
Тому  ти  скоріше  станеш  не  послідовником,  а  противником  і  «Вільної  праці»,  і  майбутнього  де  не  буде   сучасної  експлуатації.
Вільний  українець,  в  якого   не  можна  відібрати  працю,  вам  непотрібний. 
Тоді  навіщо  усі  ці  страстті,  усі  ці  «Сценарії  для  України».
Тоді  як  насправді  є  лише  один  сценарій  і  для  України  і  всієї  цивилізіції,  ви  ставите  українця  в  такі  умови,  умови  голоду,  щоб  він  ішов  у  найми,  за  сучасним  офіційним  догматом  науки,- добровільно  продавав  свою  робочу  силу  вам.   Все  решта  лукавство.
А  українцеві  немає  різниці  у  кого  наймитувати,  у  підпільного  масонського  магната,  чи  у  свого  доморощеного  патріота,  кому  створювати  прибутки  чужому  чи  «свойому».  Рабство   воно  і  є  рабство,  як  його  не  прикрашай  демократією,  національністтю,  незалежністтю,  політикою,  релігією  чи   брехливою  економічною   наукою. 
Що  стосується  мене  особисто,   все  що  я  маю  зароблене  чесною  працею,  не  так  багато  як  мігби  в  інших  умовах.  Та  на  моїй   совістті  немає  гріха  злодійства,  коли  крадуть  саме  святе  у  іншого  його   працю.  І  в  той  же  час  я   не  працюю  ні  накого,  ніхто  ні  копійки  не  має  із  мене  лихви.
Значить  я  і  є  вільною  людиною. На  відміну  від  тих  хто  свою  свободу  вимірує  кількісттю  крадених  копійок   у  гаманці. Кажу  тобі   це  для  того,  щоб  підтвердити   своє  глибоке  переконання,   якби  уже  зараз  мене  оточували  люди  мого  світогляду,  сучасне  насильство  брехння  та  обман  розсипалисяб  як  карточний  домик. 
З  повагою   П. В.  Землянин,   25 червня  2011р.

Я  не злодій!

Стараючись  пізнати  світову  історію  обєктивно,  я  сам  того  спочатку,  не  підозрюючи,  пізніше  заліз  у  глибоке  духовне  багно.
Про  це  багно,  і  написав  у  цій  книзі.
Написав  для  того,  щоб  інші  мали  можливість  обійти  його  стороною.
Не  заляпатися  цим  брудом,  і  були  вільними.
При  цьому  мені  прийшлося  казати  правду,  про  релігійних  Богів  та  Владик.
Правди  вони  дуже  не  люблять.
В  усіх  релігіях  є  набір  своєї  злобної  «кари  Господньої»  проти  вільнодумців.
Зацитую  юдеїв:
«Овергающих  Тору  и  Пророков  израильских,  -  всех  истребляй:  коль  можешь – публично  казни,  коль  нет, - пускай  в  ход  все  ухищрения,  доколе  не  сгинут».
«Хошенъ  гаммишпитъ»,  425,  5.  Тайны  раввинского  учения. 
Зацитую  християнську  угрозу,  Осторогу,  з  «Обявлення»:
«Свідкую  я  кожному,  хто  чує  слова  пророцтва  цієї  книги:  Коли  хто  до  цього  додасть  що,  то  накладе  на   нього  Бог  кари,  що  написані  в  книзі  оцій.
А  коли  хто  що  відійме  від  слів  книги  пророцтва  цього,  то  відійме  Бог  частку  його  від  дерева  життя».
Простіше  сказати,  християни   за  вільнодумство,  навчилися  у  юдеїв  лишать  людину  життя.

Не  люблять  вільнодумства  і  юдейські  масони,  вони   також   написали  свою    угрозу  у   «Протоколи...»:
«Когда  наконец  окончательно  воцаримся...,  мы  постараемся,  чтобы  против  нас  уже  не  было  заговоров. Для  этого  мы  немилосердно  казним  всех,  кто  встретит  наше  воцарение  с  оружием  в  руках».
Після  таких  страшних  погроз,  мені,  як  і  усим  чесним  людям  землі  нада  сказати,  усім  цим  самокоронованим  палачам:
Я  не  злодій!
Я  чесна  людина!
Це  ваша  вина  у  тому,  що  ви  з  чесних  людей  робите  злодіїв.
Несете  народам   рабство,  освячене  вашими  Богами  і  релігіями.
Завернули  народи  на  Біблійне  коло  насильства,  обману,  лихварства.
Ви  злодії!
Яж  відстоюю  нову  та   чисту  духовність,  яка   завтра   відкриє  молоді   новий   вільний   світ.

З  повагою,  людина  третього  тисячоліття  П. В.  Землянин.
                20  січня  2013року.