Життя як та мить...

    
Як же швидко пролітає життя
І немає йому вороття...
То ж
Не летіть літа так швидкоплинно,
Даруйте мені ще не одну
Любу мою весну!
Думками до неї все лину й лину...
Ще і ще
Так хочу бачити,відчувати
Дивовижну її красу!
Бо я ж не встигла
Вдовіль,
Вдалеч природи надивитись,
Сонечком лагідним обігрітись,
З діткам,онуками наспілкуватись.
Намилуватись
Богом даного життя красу.
Бо не знайшла,не зуміла,
Не мала на це часу.
А життя,це ж мить!!
На одному місці не стоїть!
Життям продовжуючи дорожити,
Ще є бажання жити!
Дякуючи Богу,
Вогник в душі ще горить,
Не згасає!
Надія завжди зі мною,
Не покидає!
Літа!
Так швидко до обрію не летіть,
Повільніше свою ходу несіть.
І нехай мені
Любе сонечко ще довго усміхається,
Люба весна
Із року в рік до мене повертається.
Знову й знову
Новий день настає!
Наснаги мені додає!
Бо цей день життям зветься!
Все це, радістю життя
В моєму серці відгукнеться!
То ж
Не летіть літа так швидко...