Л. К.
Не хилися в журбі,
Не тулись до верби,
Своє серце жіноче не край.
Я дарую тобі
Розмаїття весни
Й паморочливих пахощів рай.
Не пірнай у грозу,
Щоб сховати сльозу
Під холодним сльотавим дощем.
Лище мить почекай
На медвяний розмай -
І схились на кохане плече.
Хай надворі дощить,
Хай верба зашумить
І хай падають крапельки, хай.
Хай дають тобі сил
Свіжий подих весни
Й паморочливих пахощів рай.
* * *
Якщо в очі - смуток ненароком,
А до серця прошмагне печаль,
Закохайся, навіть на півроку,
Не вгортай ти долю свою в жаль.
Пропусти в оселю свіжий промінь,
Розчахни на вікнах жалюзі.
Хай летять до біса гайворонням
Чорні думи й негаразди всі.
Зустрічай весну на повні груди,
Викупайся в пахощах бузку.
І хай буде все тоді, як буде
На твоєму довгому віку.
Подрузi
© Copyright: Вера Яковлева 2, 2013
Свидетельство о публикации №213022301071
Свидетельство о публикации №213022301071
Рецензии
