Краса природи
А я зову її Сонечком. Розплющу очі з передсвітанкового сну - Сонечко вже усміхається. Схоплюсь, і мов на крилах, лечу у поле, до свого комбайна, щоб не прогаяти тієї прекрасної миті, коли із-за обрію знову усміхнеться до мене умите росами Сонце.
Сонце - моє життя, поле - моя вічна любов, а світло - то моя дружина Світлана-сонечко.
Яка ж незбагненна все-таки краса природи! Щасливець!
Свидетельство о публикации №213022600616