Пустеля. Пiд враженнями вiд твору С. Кiнга

Я був виснажений. Настільки, що ледве тримався на зкалічених і кровоточачих ногах. Одяг перетворився на брудне дрантя. Від неймовірної спеки більше нічого не рятувало. Останню флягу я викинув в кілометрі звідси.
Але я йшов. Далі й далі, до рожевого горизонту... Від утоми суглоби зводило в судомах.
Раптом ззаду почувся якийсь дивний звук. Немов попередження. Та я вже майже нічого не розбирав, звуки змішалися в голові. А майже відразу за цим звуком я вже чіткіше почув інший. Оглушливий і схожий на ревіння. А потім знову тиша... Насторожена тиша. Немов, коли дві могутні армії зійшлися у вирішальній битві і з завмиранням серця кожен воїн чекає наказу кинутися в бій...
Я не мав права зупинятися. Навіть, щоб озирнутися. Лищень напружив виснажені м'язи ще сильніше й з останніх сил зробив спробу побігти вперед, проте лишень спіткнувся і впав обличчям у гарячий пісок.
А ревуче чудовисько все наближалося. Швидко і невблаганно. З неприємним голосним шурхотінням. І знову мені заклало вуха...
З титанічними зусиллями я повернув голову і тіло немов паралізувало від жаху. Я зіткнувся обличчем до обличчя зі своєю смертю. Яскраво-рудого кольору. Вона розкрила свою велетенську пащеку і немов поглинула мене, розчинивши в мільйонах дрібненьких піщинок...
* * *
"Сьогодні під час Довгої Прогулянки над штатом пронеслася піщана буря. Постраждалих поки-що не знайдено. А тепер про інші новини цього дня..."

(під враженням від прочитаного твору С.Кінга "Довга Прогулянка")