Сон. Горiлка. Ти

У цьому дивному пустельному світі хочеться спати. Можна стати вільним, щоб увесь час спати. Можна померти – спати і не прокидатися. Та якщо тебе розбудять, ти ковтаєш гарячий обпалючий горло окріп, котрий тут називають «кавою». Далі всі спішать на роботу, а я спішу спати. Проте більше не можу заснути. У роті й в голові відчувається гіркуватий смак «освіжаючого напою». Тоді я, божеволіючи від нещастя, йду «на навчання», як мені і наказують. Але там я лишень розвалюю старі будівлі, не доходячи навіть до повороту, не кажучи вже про Дім Знань…
Заходжу до найближчого магазинчику із сипатичною продавчинею і купую ще один дивний напій. В народі його називають «біленькою», «живою водою», «рідким хлібом»… Та його справжня і єдина назва – ГОРІЛКА!
Я приходжу додому пізно вночі і падаючи на підлогу, враз засинаю. Це – найкраще, що може пізнати ЛЮДИНА в житті. Бездиханно лежати на підлозі і… Спати! Це чарівно... Це прекрасно! І не передати ніякими словами, як я люблю спати…
Напевно, більше, ніж спати я люблю лишень горілку і листи від тебе, моя квітко.
З нетерпінням чекаю наступного твого мовчання у відповідь…
Кохаючий тебе
Ніхто