Весна, як осінь,
Хлюпає дощем.
А серце стогне,
Вимучившись вщент.
Аж так замало
Доленосних днів.
Та й мій лелека
Десь подаленів.
То хто ж спитає
Звідки в мене сум?
Віддати мала б,
Та увесь несу.
Несу цю ношу -
Не по силі вкрай.
Побігло щастя
Геть, за небокрай.
Відкрити серце
Ще комусь змогла б.
Душі натхнення
Щедро віддала б...
Та, видно, доля
Квіти весняні
Роздала людям,
Тільки - не мені.
Весна, як осінь,
Хлюпає дощем.
І серце тихо
Затаїло щем.
Весна, як осiнь...
© Copyright: Вера Яковлева 2, 2013
Свидетельство о публикации №213030600765
Свидетельство о публикации №213030600765
Рецензии
Грусть, боль, отчаяние ранят сердце. И холодная боль не ослабевает даже под тёплыми весенними лучами солнца!
Побольше солнечных весенних дней и пусть хоть один лучик согреет Ваше сердце!
Всех земных благ Вам!
С уважением и теплом.
Евгения Козачок 06.03.2013 15:24 • Заявить о нарушении
Побольше солнечных весенних дней и пусть хоть один лучик согреет Ваше сердце!
Всех земных благ Вам!
С уважением и теплом.
Евгения Козачок 06.03.2013 15:24 • Заявить о нарушении