Кришталева, чарівна, прояснена, дивна весна.
Кришталевого світу перлини, коштовності – квіти.
Глянь, кохана, вертається щастя,
в блакитних човнах,
Викурликує небо,
гелгоче ключами повітря.
Глухо кров закипає,
нуртує бентежно душа.
Скляна брама чекання
розбилась об лагідний вітер.
Смерть збирає врожаї,
весною згоряє свіча,
Що чекала терпляче
хоч проблиску, крапельки літа...
І тому так тремтливо
виблискує в небі кришталь,
І тому незбагненно
і боляче сліпить нас світло,
Щастя, трепет чекання,
крізь гірку цикуту прощань,
Товщу мертвого листя
пронизують
сльози розквітлі.
Пролiски
© Copyright: Борис Смыковский, 2013
Свидетельство о публикации №213030702135
Свидетельство о публикации №213030702135
Рецензии