Просипайся Украина. стих на украинском языке

Просипайся Україно.

Розкинулась Україна
Степами до моря.
Зір за обрій потопає,
От воля, так воля.
Ковила шепоче з вітром,
Пісню вдвох співають.
Волошки, немов зірки ті,
З’являться й зникають.
Біля хати у садочку
Бабуся старенька
Сидить і зітхає важко,
Вже не молоденька.
Потім трохи посміхнулась,
Махнула рукою,
Пригадала, як колись-то
Була молодою.
Радість хоче жити в серці.
Чому б не радіти?
Україну всі ми любим,
Того ніде діти.
Та любов та дуже різна
Іноді буває.
Один Душу віддає їй,
Інший віднімає.
Налетіли чорні круки
І Неньку шматують.
Не нажеруться прокляті,
Лютують й лютують .
Високо позалізали,
Так що і не вхопиш.
Звідкіля тільки й взялися?
Зразу й не второпиш.
Що їм та старенька бабця,
Волошки у полі?
Їх цікавлять тільки гроші,
Що людські їм долі?
Обіцяють людям щастя,
Й волю обіцяють.
Брешуть, тільки те і роблять,
Народ присипають.
Присмоктались к  Україні,
Й тягнуть з неї соки.
От би взяти їх за горло
Й потримати трохи.
Зразу б стало легше дихать
Всім на Україні.
Просипайтесь люди добрі,
Бо пора вже нині.
Нам від круків не сховатись,
Нікуди не вбігти.
Прийдуть в хату й все віднімуть,
Навіть з столу крихти.