Гординя, страх, біда і горе
Переповняють Україну.
Когось милує східне море,
Комусь лихая це година.
Хтось з кораблів та літаків
Пишається Вкраїною,
Хтось з гаманцем із п’ятаків
Й голодною дитиною…
Комусь палаци та прикраси
Для іміджу фортового.
Всі інші є, то нижча раса
Для українця нового.
Невже це доля України
І українського народу,
Життя прожити у руїні,
Прогнутись і продать свободу.
Та ні, народ ми не такий !
І, навіть, не упертий.
Характер маємо м’який,
Хоча й роками тертий.
Але коли вони нас мають,
«Разводят как котят»,
І землю нашу нагло крають,
Не будемо мовчать.
Ми об’єдналися в кулак,
Режиму щоб у зуби дати.
Народе мій, ти не батрак,
Навчимо люд наш шанувати
Цих олігархів, і приблуд,
Які «здають» країну.
Народе я з тобою тут…
До останньої краплини…
Моя Укра на
© Copyright: Валерий Приходько, 2013
Свидетельство о публикации №213031101111
Свидетельство о публикации №213031101111
Рецензии