Про Людину присвячу ться дейному товаришу Андр ю Р

Співати вміє оди кожен, хто жив в часи радянські,
Тому хто владний та заможний, хто має звички панські…
Але тому, хто вітру проти, хто владі не покірний,
Кому болять людські турботи, хто слову й честі вірний…
Тому співати ще не час … вважають блюдолизи.
Запал поета у них згас й оскалені мармизи.
Скажу, відверто, не про нас ця казочка сурова.
Все ж є ЛЮДИНА  у нас час, про неї й піде мова.
Селянський рід – його колиска, батьки – то радість і печаль…
Як добре те, що вони близько і що навчили бачить даль…
Є діти, також онучата, він гордий, що їх має.
Це щастя діда, щастя тата…, про рід ЛЮДИНА дбає.
Вже сивочолий і поважний, бо люди поважають.
Гарячий серцем і відважний, свої й чужі це знають.
Що він сказав, все буде так, то є його основа –
Герой, ЛЮДИНА і Ровчак – єднання діла й слова.
І попри всякі негаразди, не пнувся і гнувся.
Родився тут, працює тут, і тут таки відбувся.
І зараз ти такий як є: відвертий, чистий, щирий,
У серці Бог у тебе є, в душі – надія й віра…
Ти молодий душею й тілом, живи, твори і дбай.
ЛЮДИНУ, що займається ділом вітає Шевченківський край !!!