Полiття

Сипонула зрадлива пороша
Всі печалі на скроні мої.
- Ти, бабусю, така най... хороша, -
Почоломкав онучок Андрій.

Пригорнувся. А в пам'яті плине
(Ніби й зовсім то вчора було):
Колисала маленького сина
І також цілувала в чоло.

Скільки ж віку того, що лиш миттю
Нам здається життя вочевидь?!
Тож у спогадах давнє поліття
Незабутньо і тужно бринить.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →