http://www.proza.ru/avtor/abrakadabr
Ой, ти, моя леле, я до тебе лину,
А ти, мов чужая, стала біля тину.
Чом не посміхнешся ніжними вустами,
Чом не пригорнешся теплими статями?
Ти ж мені, кохана, світ увесь застала,
Всю зацілував би, аж життя замало.
Я не бачу срібла у чорнявих косах -
В серці та дівчина, що зустрів у росах.
Ранком молодечим в свій вінок вплетала,
Доленьку, царице, мені нагадала:
Щоб від неба - в прірву,
Від вогню - до льду,
Щоб там перескочив, де немає броду.
Але я з тобою, зіронько, навіки.
Бо ти - моя Жінка,
А я ж Чоловік твій!
Переспiв
© Copyright: Ив Олендр, 2013
Свидетельство о публикации №213031800253
Свидетельство о публикации №213031800253
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.