Волшебная звездочка -укр. -

Чарівна зірочка

Присвячується моїй бабусі Ковальчук Тетяні Володимирівні.

Колись давним-давно, на небі сяяла самотня, чарівна, маленька, яскрава… це звичайно була зірочка. Про неї знали майже всі люди на землі, а в деяких була навіть мрія побачити цю зірку, погратися чи порозмовляти з нею. А один хлопчик був такий мрійливий, що хотів хоча б просто постояти поруч з нею.
Зірочка бачила всіх людей на планеті, але знайте, що вона дивилася тільки на тих людей які мріють, а тих, які не мріють зірочка навіть не помічала!
Жила вона собі, як кажуть, горя не знала. Та ось, як завжди ввечері зірочка світилась на небі та й спостерігала за людьми. І побачила того мрійливого хлопця, що заблукав у лісі. Як? Зараз дізнаєтесь.
Було так. Хлопчик Івась пішов до лісу грати з друзями на великій галявині. Прийшов, а на галявині нікого нема. Саме тоді він зрозумів, що над ним пожартували.
Раптом, як на диво пішла страшна злива, заблищали блискавки, загримів неочікуваний грім, навкруги все потемніло, а вітер все сильніше та сильніше гойдав дерева. Івась сидів під великим дубом, жалісно плакав. В лісі темно та моторошно.
Івась сидить та через сльози мріє, щоб скоріш скінчилась ця страшнюча злива, та скоріш потрапити до дому.
Та раптом зірочка побачила, як хлопчик мріє, дуже-дуже мріє.
І ось чарівна зірочка спустила до нього свої промінці.
Вони були такі яскраві, що хлопчик закрився рукою. Вони зігріли його тай привели до дому.
Тепер Івась нічого не боїться, бо з ним завжди його вірна чарівниця зірочка.