Запах весни

Весна вже дихала в спину. Дівчина стояла біля вікна і дивилась на голі дерева, брудний асфальт і сіре небо. Природа ще зовсім не оговталась від зимових холодів. Вигляд її був обшарпаний і непривабливий, хоча у повітрі вже витав запах тепла і приближення краси. Метушливі перехожі проходили вулицею, не помічаючи нічого навколо себе. Це й не дивно. У кожного свої справи, проблеми, клопоти. І тільки дівчина стояла нерухомо і здавалось вглядалася в якусь одну точку. А насправді ж вона нічого не бачила перед собою. Думки заважали їй спостерігати прихід весни. Її внутрішній світ був таким же обшарпаним і холодним. Ця зима добряче вимучила її. І тепер всередині не залишилось жодних емоцій і надій. Життя проходило, час минав, а разом з тим душа втрачала  з кожним днем все різні почуття. От і сьогодні в душі з’явилось  порожнє місце, де колись знаходилось почуття впевненості. Дівчина не була впевнена ні в чому. Вона не була впевнена перш за все в собі, в друзях, у тому, що досягне своєї мети, що здійснить свої мрії. Вона не була впевнена у своїх силах і чи вистачить їх на подальші випробування. Важке зітхання вирвалось з її грудей і погляд нарешті відірвався від невідомої точки. З відчуттям байдужості вона відчинила вікно, щоб запустити свіже повітря, і без поспіху вийшла. В той же час в кімнату увірвався новий подих, запах весни і надії, про які дівчина навіть не здогадувалася. А квартира, як і її життя вже наповнювалося свіжістю і новизною, які залишилося тільки помітити. Далі її чекає пробудження, яке разом з весною поверне всі почуття, які колись повтікали з усіх куточків її великої, щирої і чистої душі.