Діти богині Дану сміються в своїх золотих колисках
І плещуть в долоні ледве примруживши ясні очі.
Скачуть вони на Північ, коли покличе їх сокіл,
Летять на білих крилах на зустріч з холодним серцем.
Дитя моє гірко плаче, до грудей його притискаю,
І чую з безодні могили голос, що нас кличе.
Пустельні вітри стогнуть над морем північним холодним,
Пустельні вітри несуться на захід палаючий кров’ю,
Пустельні вітри рвуться в зачинені неба двері,
Пустельні вітри прочинили ворота страшного пекла,
І душі скорботні звідти женуть шматками туману.
О, серце, вражене вітром, нескореними господарями,
Палає воно сильніше свічок Пречистої Діви.
Йейтс В. Б. Нескоренi господарi. Переклад
© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №213032200204
Свидетельство о публикации №213032200204
Рецензии
Спасибо за отзыв и понимание! У меня слишком вольные переводы...
Шон Маклех 07.07.2014 17:07 Заявить о нарушении
Шон Маклех 07.07.2014 17:07 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.