ДитСадок

Божевільна п'єса без характерних ознак


Ремарка
11 молодих людей зібралися у дитячому садку з музичними інструментами та алкоголем, аби відзначити якусь святкову подію. Раптово починається злива.


Стихія лютувала.

Діма, осідлавши недолугу кобилу, що насправді була драним віником, оскаженіло бігав по кімнаті із криками "Анархія, хлопці!". Ці слова він запивав великими ковтками білого рому, пляшку якого тримав у лівій руці. Анархія, бойовий кінь та заклики до боротьби вказували на чітку приналежність Діми до фанатів батька Махна.

На відміну від нього, Гішпанець продовжував гамселити по своїх улюблених барабанах, виправдовуючи алкогольне безумство. До того ж він був у навушниках, тому не чув як все сильніше і сильніше непогода, подібно до нього самого, шкварила у скло вікон.

Павло, що щиро вірив у Царство Молдавського Лускунчика, і як справжній одинак та поціновувач музичної самореалізації, домусолював черговий паперовий косяк. Одночасно з цим, на перший погляд, скромний та тихий хлопчина голосно матюкався, висловлював свої недвоякі бажання щодо Марійки, яка сиділа неподалік, та виголошував антирелігійні промови, потрушуючи своєю патлатою головою, як це зазвичай роблять відомі музиканти.

Остання ж доволі однозначно ліпла до пана Грінки, що сидів поряд на підлозі. Підігрітий декількома пляшками пива, вина, шампанського, мартіні, горілки та чашечкою кави, він продовжував байдуже награвати на синтезаторі твори Шопена та Брамса. Не дивували його навіть непристойні рухи тої самої Марійки, яка, ледь тримаючись на карачках від усього випитого, майстерно лапала Грінку в області ґудзиків на його штанях.

Б.Г., єдиний хто не витримував дії алкоголю на свій організм, майстерно грав на гітарі якесь занадто сумне соло. Воно чітко змальовувало його самотність серед нажертих до непристойності парубків та дівчат. Та іноді музика переривалася через невдоволення Б. Г. станом налаштування інструмента, що, в свою чергу, супроводжувалося викриком "Курва!" та наступним вирішенням цієї проблеми.

Танцюрист та Бурзумівець, трохи хитаючись, ходили, спершись один на одного, та співали пісень. Причому перший, вдягнений у вишиванку, горланив гімн України, а другий, у фірмовій сорочці, - басову партію якоїсь із Сайленсерівських композицій. Та повна протилежність у музичних поглядах втім повністю компенсувалася нестримним бажанням зірвати парубкові голоси у спробах перекричати грім, що лютував за вікном.

Та було тут і одне дивне дівчисько, яке, сидячи в кутку, тихо потягувало горілку з півлітрової пляшки та оглядалося навколо з виразом відрази на обличчі. З усього було видно, що дівча просто так не збиралося піддаватися оточуючому її психозу. Вона розстібнула кофтину та зняла рожеві кеди-черевики, намагаючись голосно цитувати Муракамі, Янку Дягілєву та вірші якогось зовсім невідомого поета.

Рівень води на вулиці значно піднявся. Вже було важко розпізнати побитий асфальт крізь товшу дощових калюж. А на дорозі неподалік автомобілі вже потопали у великому пінистому потоці деколи життєдайної, а іноді й фатальної, вологи. Та присутніх тут носіїв морально-етичного безумства це не бентежило.

Андрійко, якого в народі кликали А. С., розслаблено покурював надлегкі цигарки з ментолом, бо був вже достатньо для цього п'яний. В алкогольному пориві свідомості він із зацікавленням пояснював дівчині на прізвисько Хом'як якусь важливу та надскладну теорію щодо сновидінь та привидів. Прекрасну ж особу ця історія мало цікавила, натомість вся її увага була приділена роздумам про її хлопця, який чекав на неї вдома.

Тим часом пан Грінка заткнув у собі музичного естета і вже в повну силу лобизав Марійку, відверто та безсовісно гуляючи руками по її все менш противлячомуся тілу. Вони не стидалися навіть абсолютно тверезого Б.Г., повільне соло якого швидко переростало у симфонію металу. І лише дивна посмішка на його обличчі мала б підказати оточуючим, що суспільний сказ починає досягати свого апогею.

Павло, достатньо обкурившись, підскочив до Діми, що продовжував зображати з себе лихого наїздника, і почав видирати в нього з рук віника. І коли ж його спроби це зробити увінчалися успіхом, почав з невимовною жорстокістю бити нещасного хлопця, примовляючи щось на зразок "падлючої відьми". На обличчі Діми читався щирий переляк та бажання якнайшвидше втекти від цього маніяка. Та все було марним.

Збивка Гішпанця та вищезгадане соло Б.Г. зливалися в могутню та лякаючу мелодію насильства.

А. С. у нападі нудоти почав оббльовувати спочатку Хом'яка, а потім і голу спину пана Грінки, який безсоромно вигравав Марійку на підлозі, одночасно  тягаючи її за волосся, від чого остання намагалася кричати. Та друга рука її партнера затуляла рота, і тому всім навколишнім було чутно лише глухе мугикання.

Самотнє дівча, не перестаючи виголошувати віршів невідомого авторства, продовжувала знімати з себе одяг. Розстібнуту кофтину та штані сіро-зеленого кольору вона розкидувала в різні сторони, тим часом забираючись на широкий стіл, що стояв у самому кутку зали.
Води все більшало та більшало. До прихистку цього безумства крізь щілини у вікнах вже починали просочуватися сотні крапель рідини.

Бурзумівець несподівано для свого патріотичного приятеля дістав справжнього бойового ножа та зі словами "Хочеш, фокус покажу?!" почав бити ним крізь розставлених пальців своєї лівої руки, покладеної на стіл, тим самим демонструючи свою вправність. Та вже на другому ударі він добряче змазав та з усієї сили ввігнав ножа у долонь, від чого голосно закричав, наче помираюча касатка. Танцюрист зовсім не здивувався цьому і з сумним виразом обличчя висловив щире співчуття хлопцю, що від болю вже починав плакати.

Діма від страху та ударів обкуреного Павла безпомічно скрутився на підлозі та лише намагався покликати на допомогу, яку, зрозуміло, йому би ніхто не надав.

Розлючений пан Грінка зіскочив на ноги та почав бити спочатку Хом'яка, а потім і головного винуватця, що заблював його спину. Декілька ударів ногами супроводжував добрячий аперкот вільною рукою, бо друга заплуталася у волоссі Марійки і кожним рухом завдавала їй страшенного болю. Через нього дівчина голосно верещала та втирала шмарклі, викликані нестримним риданням.

Самотнє та вже абсолютно голе дівча, що стояло навколішках на широкому столі, дістало з кишені власної сумки лезо від старої радянської бритви. Без жодних сумнівів вона почала різати собі вени на зап'ястях, продовжуючи все голосніше і голосніше цитувати недолугі підліткові вірші.

Медіатор у руках Б.Г. димів, а по грифу гітари лилася кров із розсічених струнами пальців. Хлопець зареготав, а потім почав оскаженіло гасити своїм інструментом по всьому, що бачив. По барабанах та Гішпанцевій голові, по укурку та "відьмі", бурзумівському невдасі, патріоту у вишиванці, що до останнього горланив рідний гімн, та, звичайно, по оббльованій компанії біля "рояля". Не чіпав Маестро лише самотнє дівча, що вже замовкло та із задоволеною посмішкою сповзло на підлогу. Воно притулилося до стіни безпорадним тілом та закинуло назад головою.

Б.Г. викинув гітару геть та підійшов до ще дихаючої істоти, закриваючи її рани своїми долонями. "Все буде добре. Ти не одна." - сказав він і в цей момент скло вікон луснуло і вода, ввірвавшись всередину, затопила приміщення під саму стелю.

Завіса.