Дерево на пагорбi

«І тоді зібрались ірландці на свято бика. По звичаю, на цьому святі вбивали бика, один з мужів наїдався м’ясом досита і пив відвар, а потім над ложем цього мужа казали слово правди. І кого випадало йому побачити у сні, той мав стати королем Ірландії.»
                (Скела «Руйнування дому Да Дерга»)

 Гарячий чайник моєї юності –
 Заварю в ньому міцну каву емоцій,
 Щоб не лишались вони
 Лише спогадами кавової гущі
 На дні горнятка білих віршів.
 Буду пити ароматний напій Сходу
 Лише з білої порцеляни –
 Білої як моя борода
 Старого монаха-відлюдника.
 Серед старих речей минулого
 Серед книг з шкіряними палітурками,
 Які давно ніхто не читає,
 Які важкими каменями
 Котилися з вершини Істини,
 Серед слів навіть зміст яких
 Забутий людьми залізних печер,
 Шукаю сліди прочан
 На старій стежці кельтів.
 Тільки вишня на пагорбі
 Щороку
 Білими пелюстками розуміння
 У мій келих наповнений
 Краплями з усіх джерел Ірландії
 Ароматом моє сумне життя
 Наповнює…