Стою на ріжку смерті
Й вимірюю всі "за".
Чи, може, зразу вмерти,
Чи повернуть назад?
Чому ж ти мене мучиш,
Душе моя сумна?
Чому не розпитаєш
Що крає аж до дна?
Чому нести несила
Свій хрест на видноті?
Мабуть, таки щаслива,
Що йду ще по путі.
І в кожній краплі щастя
Ще є отой нектар,
Що в горі і в напасті
Підтримує мій жанр.
І я, як той хламидник,
Від краю і до дна
Вимірюю глибини...
І знов стою сумна.
Стою на рiжку смертi...
© Copyright: Вера Яковлева 2, 2013
Свидетельство о публикации №213032801390
Свидетельство о публикации №213032801390
Рецензии