"А":
Чекаєм чуда від життя, бо досі,
Неначе діти неслухняні босі,
Біжим на двір попробувати сніг,
Підошвами швидких маленьких ніг...
Нема проблем ніяких... і завжди
Дивують візерунками води
Замерзлі дива...
А дорослість будить
Від сну дитячого,
Бере в полон нас будень
І заставляє відроблять поденне,
Матеріальне щось, таке злиденне,
Стереотипне, сіре, як у всіх...
І раптом чути механічний сміх -
Є задоволений пргрес:
Забули люди,
Як то буває, коли серце любить,
Як підставляють під проміння щоки,
Живуть - не проживають свої роки
Усі на світі, а не тільки одиниці,
Від Бога люди, дивні такі птиці,
Які, згораючи самі, зігріють інших,
Віддаючи добро, стають сильніші...
Покірні часу начебто, та все ж
В воїх думках вони не мають меж...
Ось так завжди: згадаєш про минуле
І бачиш, що давно уже минули
Найкращі роки... Не вернеш назад
Дитинства милого квітучий дивний сад...
Мы ждём чудес
© Copyright: Валентина Александрова, 2013
Свидетельство о публикации №213032801506
Свидетельство о публикации №213032801506
Рецензии