Життя
Ми в одному човні.
Ти тримаєш мені
Парасолю, весло… Чорносливом
Сипле хвилі ріка,
Рік за роком стіка-
Є у море холодним відливом.
Небо виткала ніч,
Прохолода до пліч
Відчуття швидкоплинності тулить,
Десь позаду весна
І нічого не зна-
Є маленька гармошка із Тули.
П’є мелодію шум,
До знекровлених дум
Навертаються втомлені сльози.
Ти – натхненне дівча,
Що надривно вивча-
Є слова, що звикають до позик.
Затихає гармонь,
Невідомість до скронь
Неминучістю сивою липне.
Вчора була зима
А вже червень зника-
Є в осінньо-наближений липень.
Ти у ньому уже,
Ну а я під ножем
Дощової сліпої печалі.
І надії нема,
Лиш кохання змива-
Є наближення чорної далі…
31.03.13
© Copyright: Василь Кузан, 2013
Свидетельство о публикации №213040100824
Свидетельство о публикации №213040100824
Рецензии
