Лише сон

Біля озера воркували голуби, десь лунав дитячий сміх. У парку як завжди будо спокійно, спокійно було і на душі. Закохана пара сиділа під вербою, та посміхаючись дочитувала останні сторінки «Вина з кульбабок». Останнє речення розчинилося як учорашня кава. Дівчина задумливо дивилась на відображення хмар у озері, а хлопець ще міцніше обійняв найдорожче, що в нього було. Так вийшло, що їх вуста були дуже близько один до одного. Він заплющів очі та відчув дотик її губ, дотик її душі. Вони булі м'які неначе рожевий зефір (так-так, саме рожевий), та солодкі, від цього він посміхнувся. Хлопець відчув як його ноги німіють, земля уходила кудись дуже-дуже далеко…а всередині все палало. Їх пальці сплелися воєдино, та здавалося що вже ніколи не розімкнуться. Йому ніколи не було так добре. Він вирішив відкрити очі. Сонячне світло засліпило його. Була восьма година ранку, з кухні пахло яєчнею, а Пухнастик сидів і дивився голодними очима.