Незабутній синій-синій вечір,
Неповторний той кленовий ліс.
Обіймав мої тендітні плечі,
Цілував ти шовк русявих кіс.
Я твої цілунки пам'ятаю,
Бо п'янили душу, наче хміль.
Скуштували ми шматочок раю,
Нам позаздрив тихо березіль.
А на тій галявині підсніжників
Білосніжна ніжна заметіль.
Ми, немов Адам і Єва, грішники
Пізнаємо після щастя - біль.
Вечір ніби малював Да Вінчі
І шумів-шумів кленовий ліс.
Цілував мої зелені очі,
Розпустив ти стрічку з моїх кіс.
Синiй вечiр
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213040501747
Свидетельство о публикации №213040501747
Рецензии