анахата

Місто важке, плаксиве
 раптом стає приємним
 на дотик
 І такий ненависний дрібний дощ
 як ніколи доречний

 і вже не страшно жити

 гармонія виливається з навушників
 молоком з корицею протікає у стомленому тілі
 зникає біль у скронях

 все складне стає зрозумілим

 тісно мені з собою
 натхнення ллється
 збирається в велике гірське озеро
 набираю повні жмені і хлюпаю в обличчя


 я згадала усі свої мрії
 випускаю внутрішній світ на волю


Рецензии