Притулюсь і промовлю
Тихенько: "Не зрадь!"
Золотою любов'ю
Повінчав листопад
Нас тоді. Пам"ятаєш
Дивовижний той парк?
В ньому осінь палала,
Немов Жанна Д"Арк.
Говорив мені ти:
"Є душа у дерев.
У моєму житті
Не було королев.
У моєму житті
Ти єдина така,
Недосяжна, як мрія,
І, як щастя, п"янка."
Цілувалися вперше,
Ти - неначе мольфар...
І бачив це вершник -
Самотній ліхтар.
Повiнчав листопад
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213041201896
Свидетельство о публикации №213041201896
Рецензии