Бiлоснiжний падолист магнолiй
Вітер розпорошує у вись.
Почуття мої не охололи,
Ти мені цієї ночі снивсь.
Ти ішов до іншої від мене,
І від неї знову йшов кудись,
Любий-рідний-ніжний-незбагненний
Ти ж на мене вчора ще моливсь.
Цілував мене, немов ікону,
Так леліяв, мною жив, журивсь.
Нині - призабута і зникома,
Чи згадаєш ти мене колись?
Бо нема страшнішої юдолі,
Що веде наосліп нас кудись,
І чому-чому це наші долі
Різними стежками розійшлись?
Свидетельство о публикации №213041201930
Муза Поета 12.04.2013 23:01 Заявить о нарушении