Кава ранкова в осінній альтанці холоне,
Падають яблука райські і грішні. Червоне
У вирій високо з дерев зривається листя,
Ріжуть безжально землю зливи шаблисті.
Осінь би нам з тобою сонячну, добру,
Заколисали б посестру депресію-кобру,
Бабине літо зігріло б останнім теплом,
Розлило б тумани солодкі, немов молоко.
Як повернутися нам у безхмарне минуле?
Наше щастя стобарвне, мов день, промайнуло...
Наше щастя стобарвне
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213041301022
Свидетельство о публикации №213041301022
Рецензии